Йододефіцит серед дітей і підлітків в Україні
Проблема йододефіциту серед дітей і підлітків в Україні вимагає негайної уваги та прийняття дієвих заходів для запобігання негативним наслідкам для здоров’я. Достатнє надходження йоду забезпечує правильне формування щитоподібної залози та функціонування нервової системи ще на етапі внутрішньоутробного розвитку. У подальшому житті дитини адекватне споживання йоду з харчовими продуктами сприяє нормальному інтелектуальному і фізичному розвитку, кращій успішності у школі та профілактиці розвитку неінфекційних захворювань, таких як ендемічний зоб і гіпотиреоз.
Значення йоду для людини визначається тим, що цей мікроелемент є обов’язковим структурним компонентом гормонів щитоподібної залози. Його адекватне надходження в організм є необхідним для синтезу і секреції тиреоїдних гормонів, які забезпечують повноцінний розвиток і функціонування людського організму. Йод бере участь в регуляції швидкості біохімічних реакцій, обміну енергії, температури тіла, підвищенні споживання кисню тканинами, участі в регулюванні білкового, жирового, вуглеводного, водно-електролітного обмінів та деяких вітамінів, регуляції диференціювання тканин, процесів росту і розвитку.
Недостатнє споживання нутрієнтів та мікроелементів вагітними згубно впливає на розвиток плоду і обумовлює ризик метаболічних розладів у дітей в подальшому житті. Дефіцит йоду у матері асоціюється з більшою частотою мертвонароджень, викиднів, вроджених аномалій плода, психомоторних дефектів. Нестача йоду збільшує ризик смертності новонароджених, є основною причиною вродженого гіпотиреозу й ендемічного неврологічного кретинізму, що характеризується поєднанням розумової відсталості, глухонімоти, паралічу кінцівок, косоокості.
В Україні спостерігається високий рівень йододефіциту серед дітей і підлітків. Діти віком від 13 до 36 місяців мають найнижчу медіану споживання йоду серед усіх країн Європи (67 мкг/добу), що є суттєво менше за норму для дітей цього віку, рекомендовану ВООЗ (90 мкг/добу).
Тиреоїдна патологія, зокрема дифузний зоб, посідає провідне місце у структурі дитячих ендокринологічних захворювань в Україні. Поширеність дифузного зобу серед дітей шкільного віку в різних регіонах коливається від 5,5% до 65%. Висока частота обумовлена багатьма факторами, такими як природний дефіцит йоду, техногенне забруднення довкілля, недостатній рівень йоду у раціоні. Наша країна знаходиться в географічній зоні з недостатнім вмістом йоду в ґрунті і воді, що впливає на наявність у населення по всій території недостатності йоду в організмі різного ступеня тяжкості. Крім того, досі існують наслідки впливу на здоров’я населення аварійного іонізуючого випромінювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Організм людини не виробляє йоду, натомість його можна отримати найголовніше з їжі чи спеціальних медичних препаратів. Для утворення необхідної кількості тиреоїдних гормонів потрібне достатнє надходження йоду в організм. Добова потреба в йоді залежить від віку і фізіологічного стану людини і становить:
- 90 мкг - для дітей від 0 до 59 міс.;
- 120 мкг - для дітей від 6 до 12 років;
- 150 мкг - для підлітків старше 12 років і дорослих;
- 250 мкг - для вагітних;
- 250 мкг - для жінок під час лактації.
Діти дошкільного віку потребують, у перерахунку на кг маси тіла, більш високого споживання йоду для забезпечення нормального росту і інтелектуального розвитку. У літніх людей у зв’язку зі зниженням основного обміну речовин добова потреба в йоді менша. Під час вагітності потреба в йоді зростає більш ніж на 50%. Це зумовлено посиленням роботи щитоподібної залози матері для постачання плода її гормонами (в I триместрі - поки щитоподібна залоза плода не функціонує, у II і III триместрах - забезпечення йодом вже функціонуючої залози плода) і підвищеним нирковим кліренсом йоду під час вагітності.
ВООЗ рекомендує забезпечувати достатній рівень йоду в раціоні шляхом вживання йодованої солі, морепродуктів та інших джерел, затверджених місцевими органами охорони здоров’я. Україна є однією з небагатьох країн, які не мають закону про обов’язкове йодування солі. В країнах світу, де така норма прописана в законодавстві, універсальне йодування харчової солі є найбільш ефективним способом подолання йододефіциту.
Головною державною санепідслужбою України ще у травні 2001 року було прийнято рішення з 1 січня 2002 року йодувати (йодатом калію) всю харчову сіль, яка виробляється в Україні для споживання населенням та не допускати надалі ввезення на територію країни нейодованої солі. Таке рішення відповідає резолюції Всесвітньої асамблеї ВООЗ та Всесвітньої зустрічі у верхах (1990 рік) про подолання йодної недостатності до кінця другого тисячоліття. Проте підготовлений у 2005 році проєкт Закону України «Про профілактику захворювань, пов’язаних з недостатністю йоду в харчових продуктах, методом йодування харчової солі» так і не був прийнятий.
На думку провідних вчених, масова йодопрофілактика в змозі знизити захворюваність на рак щитоподібної залози в 3 рази, скоротити кількість дітей з хронічними захворюваннями на 30%, дітей дошкільного віку з дисгармонійним фізичним розвитком - на 10-20%, дітей з ризиком асоціальних форм поведінки - на 15%, дітей, які не засвоюють учбову програму - на 20- 25%.
Враховуючи поширеність тиреоїдної патології серед дітей в Україні йодована сіль і добавки йоду можуть бути ефективними стратегіями подолання йододефіциту та профілактики йододефіцитних захворювань. Необхідна постійна настороженість до йододефіциту і поповнення цього мікроелементу в організмі, особливо у дітей, підлітків і вагітних жінок. В одній чайній ложці йодованої солі міститься 250 мкг йоду. Солити їжу краще в кінці приготування. Зберігати йодовану сіль рекомендують у скляній тарі з міцною кришкою.