Материнська смертність в Україні
Показник материнської смертності вважається інтегрованим індикатором репродуктивного здоров’я жінок, який відображає стан загального, у тому числі репродуктивного здоров’я, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної роботи родопомічних закладів, взаємодію цих факторів з економічними, екологічними, санітарно-гігієнічними, соціально-культурними та іншими чинниками.
Материнська смертність – це зумовлена вагітністю смерть жінки у період вагітності або протягом 42 днів після її закінчення від будь-якої причини, пов’язаної з вагітністю, обтяженою нею або її медичним супроводом, але не від нещасного випадку або іншої випадкової причини.
На сьогодні материнська смертність є надзвичайною проблемою у всьому світі. ВООЗ наголошує, що вона є неприпустимо високою. У 2020 році щодня від попереджуваних причин, пов’язаних з вагітністю та пологами, помирали майже 800 жінок, за рік померли 287 тисяч жінок. Майже 95% цих випадків відбулися у країнах з низьким рівнем доходу та рівнем доходу, нижчим за середній.
У більшості економічно розвинених країн показник материнської смертності становить менше 10 на 100 тисяч народжених живими. Найнижчий він у країнах, де високий рівень економіки поєднується з вирішенням соціальних проблем, добре налагодженою системою захисту навколишнього середовища, якісним наданням медичної допомоги, високою санітарною культурою населення: це Канада, Швеція, Бельгія, Люксембург, Швейцарія, Данія, Ісландія, Ізраїль.
В Україні спостерігається негативна хвилеподібна ситуація з показником материнської смертності, тобто коливання від зниження до підвищення. І навіть зниження показника не досягає його рівня у розвинених країнах. Відповідно до бази даних UNData, зниження показника материнської смертності в Україні за 1991–2015 роки відбулося на 47,8%, з 46,0 на 100 тис. живонароджених у 1991 році до 24,0 на 100 тис. живонароджених – у 2015 році. За даними Центру статистики, в Україні після певного періоду зниження показника материнської смертності з 23,5 на 100 тис. народжених живими у 2010 році до 9,1, у 2017 році спостерігається його зростання.
Повномасштабне вторгнення вкрай загострило проблему. Значне зниження показника материнської смертності у 2022 році в порівнянні з 2021 роком ймовірно свідчить про недостаню реєстрацію випадків материнської смерті, зокрема на значній частині тимчасово окупованих територій України.
Найбільш поширеними ускладненнями, що призводять до 75% всіх випадків материнської смерті, є сильна кровотеча (переважно післяпологова); інфекції (переважно післяпологові); високий артеріальний тиск під час вагітності (прееклампсія та еклампсія); післяпологові ускладнення; наслідки небезпечного аборту.
У структурі причин материнської смертності в Україні вже багато років переважають екстрагенітальні захворювання, кровотечі, емболія навколо-плідними водами, інфекційна патологія, анестезіологічні ускладнення, високий рівень кесаревих розтинів. Статистичні дані тяжких ускладнень вагітності та пологів свідчать про загрозу життю значної кількості жінок: за 9 місяців 2022 року зареєстровано 32 випадки еклампсії (0,21 на 1000 пологів), 16 випадків розриву
матки (0,11 на 1000 пологів), 4 випадки генералізованого сепсису (0,03 на 1000 пологів), 37 випадків анестезіологічних ускладнень (0,24 на 1000 пологів), 583 випадки акушерської кровотечі з крововтратою 1000 мл і більше (3,86 на 1000 пологів), 27,4% пологів шляхом кесарева розтину. Перелічені випадки є тенденційними чинниками материнської смертності, які потребують поглибленого аналізу та побудови стратегії з профілактики.
На думку експертів з акушерства та гінекології, прогресуюча бідність населення України зумовлює випадки відмови вагітних від лікування виниклої або існуючої патології, що також може стати чинником материнської смертності.
Глобальна стратегія попередження випадків материнської смерті до 2030 року націлює країни на подолання нерівності у доступності та якості медико-санітарних послуг, забезпечення загального охоплення послугами репродуктивного здоров’я; подолання всіх причин материнської смертності, репродуктивної і материнської захворюваності та пов’язаної з нею інвалідності; збору надійних даних з метою реагування на потреби та пріоритети жінок і дівчаток; забезпечення підзвітності для підвищення якості допомоги.
Автори статті дійшли висновку, що в Україні спостерігається негативна ситуація з коефіцієнтом материнської смертності. Зниженню його сприятиме упровадження заходів Глобальної стратегії ВООЗ щодо попередження випадків запобіжної материнської смерті до 2030 року з урахуванням специфіки чинників материнської смертності.
У зв’язку з викликами, які постали перед Україною, виникла необхідність оновлення індикаторів Цілей сталого розвитку в Україні. В оприлюдненому в жовтні 2024 року проекті розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку в Україні» цільове значення індикатора материнської смертності у 2030 році дорівнює 20 на 100 тис. народжених живими. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №686 «Питання збору даних для моніторингу реалізації цілей сталого розвитку» передбачало значення індикатора у 2030 році 11,2 на 100 тис. народжених живими.