Реалізація у 2024-2027 роках Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року
Стратегія є програмним документом, що визначає цілі та завдання для подолання демографічних викликів, розв’язання соціальних і гуманітарних проблем країни. Стратегічними цілями Стратегії демографічного розвитку України є створення умов для підвищення рівня народжуваності і підтримки сімей, що передбачає покращення репродуктивного здоров’я населення; державну підтримку і формування середовища, дружнього до сімей з дітьми; зниження рівня передчасної смертності.
Пункти Плану, які відносяться до компетенції системи Міністерства охорони здоров’я, стосуються проведення інформаційно-просвітницьких кампаній для молоді, спрямованих на ведення здорового способу життя, збереження сексуального, репродуктивного та психічного здоров’я, подолання негативних стереотипів щодо батьківства, розвитку батьківських компетентностей, стимулювання проходження майбутніми батьками відповідних підготовчих курсів та тренінгів, забезпечення психологічного супроводу жінок до та під час пологів для попередження післяпологової депресії, а також аналізу всієї системи підтримки у допологовий, післяпологовий, доглядовий період. Пріоритетними заходами мають стати профілактика, діагностика та лікування безпліддя, впровадження допоміжних репродуктивних технологій, створення для фахівців первинної медичної допомоги методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення компетенцій у сфері надання медичних послуг з питань сексуального та репродуктивного здоров’я. Широке впровадження сучасних репродуктивних технологій потребує удосконалення законодавства і підготовки відповідних нормативно-правових актів.
Планується створення в закладах охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, просторів, дружніх до сімей з дітьми, підтримки грудного вигодовування, розширенню спектра послуг дитині та родині в дружньому сімейному середовищі.
Важливим пунктом Плану є впровадження критеріїв проведення оцінки стану розвитку дитини раннього віку, тобто на етапі від одного до трьох років життя. Частка здорових новонароджених з кожними роком суттєво знижується, внаслідок чого до 80% новонароджених є фізіологічно незрілими, а близько 70% – мають перинатальну патологію. Діти з органічним ураженням ЦНС становлять найчисленнішу групу серед дітей з інвалідністю В таких умовах виникає висока ймовірність відставання у фізичному, психічному розвитку, а за відсутності ранньої комплексної корекційної підтримки – відставання у формуванні мовної функції (синдром Дауна, синдром Клайнфельтера, синдром Шерешевського-Тернера); генетичними захворюваннями – йдеться, передусім, про метаболічні захворювання (фенілкетонурія, галактоземія, фруктозурія, синдром кленового сиропу, амавротична ідіотія ), а також про мікроцефалію справжню; інфекційними захворюваннями, на які хворіє матір під час вагітності (особливо її перший триместр): вірус герпесу, краснуха, циталомегавірус, сифіліс, токсоплазмоз, вірусний гепатит: гемолітичною хворобою новонароджених через імунологічнй конфлікт внаслідок несумісності крові матері та дитини за еритроцитарними антигенами: ендокринопатією (діабет, порушення функцій щитоподібної залози); перебуванням батьків у радіоактивній зоні; алкогольними (токсичними) ураженнями ембріону та плоду.
В інтранатальний період: аномаліями пологової діяльності (передчасність, слабкість, чи дискоординованість пологової діяльності, стрімкі пологи): дистресом плоду, гіпоксією та асфіксією новонароджених різного ступеню; внутрішньочерепними родовими травмами, травмами спинного мозку та периферичної нервової системи; морфологічною та функціональною незрілістю внаслідок недоношеності різного ступеню.
В постнатальний період: гіпотеріозом (ендокринопатією); мікроцефалією: гідроцефалією; травматичними ураженнями центральної нервової системи; інфекційними захворюваннями нервової системи (менінгіти, енцефаліти, мієліти, неврологічні прояви ВІЧ-інфекції); екзогенними інтоксикаціями ЦНС: епілепсією й епілептиформними нападами (Шульженко, 2004) сучасний міжгалузевий підхід забезпечення ранньої корекційнорозвиткової допомоги може бути реалізований у змісті комплексного міжгалузевого корекційнорозвиткового супроводу із моменту визначення перших ознак дефіцитарності розвитку складових компонентів комунікативної діяльності.