Про схвалення Урядом Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2024 року № 922-р затверджено Стратегію демографічного розвитку України на період до 2040 року. Стратегія є програмним документом, що визначає стратегічні цілі та завдання для подолання демографічних викликів, розв’язання соціальних і гуманітарних проблем країни. За даними Держстату, чисельність наявного населення України на дату проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року становила 48,5 млн. осіб. За оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук, на липень 2024 року чисельність населення України становила 35,8 млн. осіб, у тому числі на територіях, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, - 31,1 млн. осіб. До 2041 року населення країни може скоротитися до 28,9 млн. осіб, а до 2051 року — до 25,2 млн. осіб.

Документ представляє докладний аналіз причин депопуляції. Серед них важливе місце займає погіршення стану здоров’я населення, яке відбувається через недостатню ефективність заходів залучення населення до здорового способу життя, неможливість отримати своєчасну та якісну медичну допомогу внаслідок збройної агресії, часту неготовність звертатися до системи медичної допомоги, недостатню профілактику захворювань, численні стреси, тривале перебування у несприятливих умовах, що спричинило зниження імунітету, загострення старих і виникнення нових хронічних захворювань. Зростає чисельність дорослих та дітей з інвалідністю, які потребують комплексної реабілітації та підтримки. На даний час немає точних статистичних даних щодо інвалідизації внаслідок збройної агресії, але допоміжні показники, наприклад звернення до державних органів для забезпечення протезами верхніх та/або нижніх кінцівок, показали, що у період з 24 лютого 2022 року до 31 жовтня 2023 року таких звернень надійшло понад 16 тисяч без урахування осіб, яких забезпечено протезами в інший спосіб.

Безпекові ризики внаслідок збройної агресії стали вирішальними факторами зовнішньої та внутрішньої міграції, зниження рівня народжуваності, підвищення смертності, зокрема передчасної та раптової.

Спостерігається низький рівень народжуваності: у 2020 році, напередодні відчутних наслідків в Україні гострої респіраторної хвороби COVID-19, сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,22 на одну жінку проти 1,53 у 2012 році, що майже вдвічі нижче за рівень показника, який забезпечує просте відтворення населення - 2,2. За період збройної агресії, за експертними оцінками, через безпекові ризики і розділення сімей цей показник став нижче одиниці.

Зменшилась середня очікувана тривалість життя, яка у 2020 році становила 71 рік: 76 років для жінок і 66 років для чоловіків. У ЄС цей показник становив 80,4 року. Високий рівень передчасної смертності, передусім чоловіків, пов’язаний із масовою зайнятістю в шкідливих і небезпечних умовах, потраплянням у дорожньо-транспортні пригоди, зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами та тютюнопалінням. Станом на липень 2023 року в Україні курили 27,4 відсотка дорослих, у тому числі 44% чоловіків та 13,7% жінок. За даними Держстату, кількість померлих від хвороб, пов’язаних з алкоголем, у 2021 році становила 9,3 тис. осіб.

Населення недостатньо інформовано щодо навичок здорового способу життя, безпеки виробництва та правил охорони праці, поводження із вибухонебезпечними предметами, стикається із окремими складнощами з доступністю та якістю медичної допомоги в сільській місцевості, має низький рівень добробуту. Збройна агресія спричинила численні смерті військових та цивільного населення, депресивні настрої, викликані страхом за своє життя та життя дітей і рідних.

Однією зі стратегічних цілей Стратегії демографічного розвитку України є створення умов для підвищення рівня народжуваності і підтримки сімей, що передбачає покращення репродуктивного здоров’я населення; державну підтримку і формування середовища, дружнього до сімей з дітьми; підвищення економічної самодостатності сімей, створення умов для виховання всіх народжених дітей у біологічних сім’ях, а в разі неможливості - в інших сімейних формах виховання. До 2026 року фактично всі діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, мають бути забезпечені сімейним доглядом, вихованням в умовах, наближених до сімейних.

Стратегічна ціль зниження передчасної смертності передбачає зменшення ймовірності смерті у віці до 65 років до показників, середніх для країн ЄС: 16,3% серед чоловіків, 8,3% - для жінок. В Україні відповідні показники, за даними 2020 року, становлять відповідно 40% і 16,8%. Необхідна зміна навичок і культури поведінки громадян, зокрема щодо відповідальності за власну безпеку і здоров’я. Важливими умовами є популяризація здорового способу життя, раннє виявлення хвороб, що обумовлюють передчасну смертність, підвищення рівня доступності медичної допомоги, належний рівень якості життя людей в період хвороби та лікування, забезпечення підтримки здоров’я та благополуччя осіб похилого віку.

Розглядаються два можливих сценарію розвитку демографічної ситуації: інерційний і сценарій змін. Інерційний сценарій передбачає реалізацію політики державної підтримки населення із урахуванням поточної демографічної ситуації без запровадження додаткових інструментів впливу. Сценарій змін з урахуванням українського та міжнародного досвіду планує мінімізацію наслідків збройної агресії та пом’якшення демографічної кризи, що призведе до покращення параметрів демографічної динаміки. Згідно першого сценарію, за оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук, чисельність населення України на 1 січня 2041 року може знизитися до 28,9 млн. осіб. За сценарієм змін чисельність населення може становити на 1 січня 2041 року 33,9 млн. осіб. Для обох сценаріїв розроблені індикатори виконання цілей і завдань Стратегії.

Реалізація Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Моніторинг та оцінку результатів реалізації Стратегії проводить Мінсоцполітики за участю інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.