Про шляхи допомоги пацієнтам старших вікових груп з гонартрозом і надмірною масою тіла

За даними ВООЗ в усьому світі неухильно зберігається тенденція до поширення дегенеративно-дистрофічних захворювань кістково-суглобового апарату. Аналіз динаміки захворюваності у світі за останні десять років свідчить про невтішну тенденцію до збільшення показників інвалідизації від цих захворювань на тлі надмірної ваги чи ожиріння, зростання травматизму, старішання населення. Збільшується внесок (до 50%) дегенеративно-дистрофічних захворювань кістково-суглобового апарату у загальну захворюваність кістково-м’язової системи з акцентом на нижні кінцівки, розлади функції яких призводять до порушення ходи, потребують додаткової допомоги, знижують працездатність та соціальну адаптацію хворих. Збільшення розповсюдженості надмірної ваги і тривалості життя населення призвело до більшої кількості пацієнтів із проблемами коліна через остеоартроз. Артроз колінного суглоба - хронічне дегенеративне захворювання, що характеризується поступовим руйнуванням хрящової тканини колінного суглоба. Це призводить до болю, скутості та обмеження рухливості в коліні. Надмірна вага є значущим фактором ризику розвитку та прогресування гонартрозу. 

Умови воєнного стану ускладнили доступ до медичної допомоги для літніх пацієнтів з гонартрозом, тому розробка ефективних амбулаторних моделей лікування, яка би врахувала обмежені ресурси та індивідуальні потреби пацієнтів, була необхідною. Серед пацієнтів Харківської обласної клінічної лікарні були обрані 100 хворих віком понад 65 років, з індексом маси тіла, більшим за 25 кг/м2 та діагнозом гонартроз. Хворі були розподілені на три групи відповідно лікувальним методам. Першій групі призначали хондроітина сульфат та глюкозаміносульфат у дозуванні не менше 1500 г на добу протягом 90 днів перорально, шарнірні ортези на колінні суглоби протягом 45 діб та далі при довготривалому навантаженні чи за потребою, на 3-му місяці внутрішньосуглоблово вводили 2% гіалуронову кислоту. Пацієнти другої групи відрізнялись від пацієнтів першої групи тим, що їм не робили внутрішньосуглобово ін’єкцію гіалуронової кислоти. Пацієнти третьої групи отримували нестероїдні протизапальні препарати місцево та перорально за потребою, терапію для зниження маси тіла та відновлення функціональних можливостей, а додатково призначали тростину чи милиці. У першій та другій групах під спостереженням знаходились по 30, у третій – 40 хворих. Обстеження включало вимірювання ваги, зросту, обсягу рухів у колінах, можливостей пересування.

Робили ультразвукове та рентгенологічне дослідження колінних суглобів. Приділена увага роз’ясненню ролі надмірної ваги, гіподинамії у патогенезі захворювання, впливу лікування на перебіг захворювання, можливі наслідки за умови лікування чи відсутності медичної допомоги. Хворі оцінювали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою від 0 до 10, відповідали на запитання опитувальників альгофункціонального індексу Лекена, індексу вираженості остеоартрозу університетів Західного Онтаріо та МакМастер, протоколу якості життя EuroQol-5D. Контрольні огляди призначали через 3, 6 та 12 місяців після первинного огляду. Результати лікування оцінювали в динаміці під час контрольних оглядів.

Отримані результати у першій групі були позитивні у 96,7%, негативні – у 3,3%; у другій групі позитивними були 93,3%, негативними – 6,7%; у третій групі позитивними були 85%, негативними – 15%. Результати лікування виявилися аналогічними дослідженням довоєнних часів. Покращення загального стану відбулось у всіх групах, проте у третій групі позитивний ефект тривав під час систематичного вживання неспецифічних протизапальних препаратів. Найкращу ефективність і динаміку за індексом Лекена та індексом вираженості остеоартрозу університетів Західного Онтаріо та МакМастер продемонструвало комплексне лікування хворих першої групи, які отримували нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори, ортези та ін’єкції гіалуронової кислоти. Це узгоджується з сучасними рекомендаціями, які підкреслюють ефективність поєднання фармакологічної терапії та фізичних методів лікування при гонартрозі. У дослідженні підтверджена можливість удосконалення допомоги цивільному населенню під час воєнного стану через впровадження алгоритму ведення хворих старших вікових груп з надмірною вагою та гонартрозом.

Актуальність проведеного дослідження не підлягає сумніву. Адже поширеність в Україні захворювання на остеоартроз великих суглобів, за даними 2023 року, становить майже 500 осіб на 100 тисяч населення. Класичне розуміння виникнення остеоартрозу приділяє увагу механічним силам осьового та ротаційного навантаження на суглоби, особливо при підвищенні початкової маси тіла, які є одними із найбільш модифікуючих факторів ризику. Але ретельне вивчення процесів патогенезу патології суглобів виявило комплексну дію біологічних та механічних факторів, які порушують процеси метаболізму, викликають набряк та запалення з наступною дистрофією та некрозом хряща та субхондральної кістки. Таким чином була переглянута концепція хвороби з суто інволютивної та механічного зношення на таку, що має у пускових факторах запалення. З огляду на старіння населення, збільшення рівня гіподинамії і ожиріння проблема профілактики, своєчасної діагностики та адекватного лікування остеоартрозу набуває особливої медико-соціальної значущості.