Про профілактику цукрового діабету у дітей
Цукровий діабет - хронічне захворювання, яке займає третє місце за поширеністю після серцево-судинних та онкологічних захворювань та друге місце у структурі ендокринних захворювань після патології щитоподібної залози. Поширеність цукровий діабету серед дитячого населення невпинно зростає, тому вирішення проблем, які пов’язані з цією хворобою, відноситься до першочергових завдань національної системи охорони здоров’я.
Існує високий ризик ускладнень хвороби, підвищення рівня смертності, негативного впливу на якість життя хворих. Після встановлення діагнозу цукрового діабету, приблизно через 10-15 років у чверті хворих виникає діабетична ретинопатія або діабетична нефропатія. До того ж захворюваність на цукровий діабет підвищує ризик розвитку серцево-судинних та онкологічних хвороб. Тому передбачення, попередження, оптимальне лікування залишаються постійною необхідністю.
Первинна профілактика діабету полягає у збереженні та зміцненні загального стану здоров’я та попередженні або відтермінуванні розвитку хвороби. Вторинна профілактика спрямована на раннє виявлення. Третинна профілактика має забезпечити ефективне та безпечне лікування дітей з діабетом для попередження розвитку віддалених ускладнень.
На сьогодні організація профілактичної допомоги дітям, догляд за хворими при цукровому діабеті набули нових рис. З’явились нові методи контролю і лікування хвороби, такі як миттєвий моніторинг рівня глюкози, безперервний моніторинг рівня глюкози, безперервна підшкірна інфузія інсуліну.
Для ведення дітей з предіабетом застосовують рекомендації Американської діабетичної асоціації (2019). У програмі профілактики цукрового діабету – необхідність мотивації пацієнтів із предіабетом змінювати спосіб життя. Так, для відтермінування розвитку цукрового діабету 2-ого типу необхідним є зменшення початкової маси тіла на 7%, збільшення тривалості фізичних вправ середньої інтенсивності (наприклад швидкої ходьби) до ≥150 хвилин на тиждень. Такі діти потребують регулярного моніторингу можливого розвитку хвороби з частотою не менше одного разу на рік.
Своєчасна діагностика забезпечує швидкий початок лікування, профілактику ускладнень, збереження життя дитини. Характерними симптомами цукрового діабету у дітей є поліурія, полідіпсія, ніктурія, енурез, втрата ваги, що може супроводжуватись поліфагією, порушенням поведінки, зокрема зниженням успішності в школі та погіршенням зору. Хронічна гіперглікемія також може супроводжуватися відставанням у зростанні, схильністю до певних інфекцій. Діагностика базується на вимірюванні глюкози в плазмі або тестуванні сечі на наявність глюкозурії та кетонурії. Значне підвищення рівня глюкози за наявності клінічних симптомів підтверджує діагноз діабету, включаючи глікемію при випадковому вимірюванні ≥ 11,1 ммоль/л або глюкозу в плазмі натще ≥ 7,0 ммоль/л. Ведення дітей з цукровим діабетом здійснюється у відповідності з такими документами як «Цукровий діабет у дітей Клінічна настанова, заснована на доказах» (2023) та «Стандарти медичної допомоги» (2023). Метою лікування є забезпечення високої якості життя з умінням справлятися з тяжкою хворобою, раннього виявлення супутніх захворювань, запобігання ускладнень. Медичні працівники зобов’язані навчити пацієнтів та їх батьків розумінню важливості глікемічного контролю, можливих ризиків, переваг здорової поведінки. Рекомендовано створювати багатопрофільну групу фахівців у складі педіатра, освіченого у питаннях дитячого та підліткового діабету, досвідченої медичної сестри, дієтолога, психолога, соціального робітника по роботі з дітьми, хворими на цукровий діабет. Завданням групи є навчання педіатричних пацієнтів самоконтролю, технікам інсулінотерапії, моніторингу рівнів глюкози та кетонів, контролю супутніх захворювань, попередження ускладнень, налагодження контактів пацієнтів з іншими дітьми з діабетом та їх сім’ями, групами підтримки хворих на діабет, надання родині сучасної інформації.
Первинної профілактики цукрового діабету 1-ого типу не існує, але є провокаційні чинники, яких варто уникати. Вони можуть спричинити розвиток або обумовити більш швидку маніфестацію на стадіях розвитку хвороби. Це надлишкове харчування вагітних, вроджена краснуха та ентеровірусні захворювання. Потребує уважного спостереження протікання автоімунних захворювань у дітей. У малюків групи ризику продовження годування грудним молоком при введенні прикорму зі злаків має захисний ефект. Омега-3 жирні кислоти, вітамін D можуть зменшувати ризик виникнення цукрового діабету.
Після встановлення дитині діагнозу цукрового діабету 1-ого типу інсулінотерапію розпочинають якомога швидше, як правило протягом 6 годин за наявності кетонурії, для запобігання метаболічної декомпенсації та ацидозу. Необхідним є регулярний моніторинг рівня глюкози за допомогою точних вимірювань. Підтримка оптимального індивідуального рівня глюкози зменшує ризик виникнення гострих та хронічних ускладнень захворювання, мінімізує негативний вплив хвороби на розвиток мозку та когнітивну функцію, ріст та статевий розвиток, настрій і якість життя дитини.
Факторами ризику цукрового діабету 2-ого типу у дітей є затримка внутрішньоутробного розвитку з наступною швидкою прибавкою маси тіла після народження, ожиріння, цукровий діабет у родичів першого ступеня спорідненості, цукровий діабет у матері або гестаційний діабет під час виношування дитини, синдром полікістозних яєчників у матері. Профілактика цукрового діабету 2-ого типу у дітей полягає у дотриманні здорової маси тіла з урахуванням принципів здорового харчування і достатньої фізичної активності.
Цукровий діабет має високий ризик розвитку ускладнень, що призводять до втрати працездатності, інвалідності та смертності різних категорій населення.
Організація якісної медичної допомоги потребує створення дієвої системи профілактики на основі наукових досягнень і новітніх медичних технологій.