Про можливості попередження комп’ютерного зорового синдрому у офісних працівників

Цифровізація значно підвищила навантаження на зір офісних працівників, що призводить до розвитку комп’ютерного зорового синдрому. До основних проявів відносяться: зорова втома, сухість очей, почервоніння, розмитість зору, зниження концентрації та продуктивності праці. Симптоми можуть супроводжуватись головним болем, болем у шиї та плечах, що підкреслює системний характер проблеми. Майже 70% офісних працівників, які проводять за комп’ютером понад 6 год на добу, мають такі симптоми. Головним фактором ризику є тривала робота за екраном монітора без дотримання належних умов і режиму праці, а саме: неправильна організація робочого місця, недостатнє освітлення, невідповідний кут нахилу монітора, а також індивідуальні особливості організму. Питанням профілактики комп’ютерного зорового синдрому у офісних працівників присвячена публікація «Українського журналу з проблем медицини праці» (https://ua.ujoh.org/ upload-files/doc/2024_481/09.pdf).

Дослідження ефективності профілактичних заходів проведено серед групи офісних працівників, які мали тривалість екранного часу не менше 6 годин на добу. Автори оцінили прояви комп’ютерного зорового синдрому до та через 4 тижні після початку виконання працівниками наданих профілактичних рекомендацій. Основним інструментом для збору даних був опитувальник з оцінки ступеня проявів комп’ютерного зорового синдрому – Computer Vision Syndrome Questionnaire (CVS- Q), що дозволяв визначати наявність і вираженість наступних симптомів: печіння в очах, свербіж, відчуття стороннього тіла, сльозотеча, надмірне кліпання, почервоніння очей, біль в очах, важкість повік, сухість, розмитість зображення, двоїння, складність фокусування на предметах, світлобоязнь, кольорові гало, відчуття погіршення зору, головний біль.

Заходи профілактики включали використання зволожуючих крапель, дотримання робочої дистанції між очима та монітором комп’ютера не менше 50–70 см, дотримання правила 20-20-20, коли кожні 20 хвилин необхідно зробити 20- секундну перерву і подивитись на предмет, що знаходиться на відстані 20 футів - близько 6 метрів. Перерви у роботі щонайменше на 15 хв рекомендовано було робити кожні 2 години. Необхідні умови - корекція далекозорості, астигматизму, лікування синдрому сухого ока та захворювань поверхні ока.

Для аналізу результатів використано кількісні методи порівняння результатів первинного та повторного опитування. При первинному опитуванні встановлено, що середнє значення індексу CVS-Q серед обстежених працівників склало 9,75 бали. Пороговим значенням для підтвердження наявності комп’ютерного зорового синдрому є сума балів 6 та більше. Найпоширенішими скаргами на момент першого етапу опитування були: відчуття печіння в очах (61%), біль в очах (50%), складність фокусування на предметах (33%).

Після початку виконання працівниками рекомендацій було виявлено значне зниження рівня проявів синдрому серед працівників. Середнє значення CVS-Q індексу за результатами повторного анкетування становило 4,5 бали, що є нижчим за порогове значення. Тільки 16% працівників мали загальну суму балів більше 6, що свідчить про збереження симптомів у незначної частини обстежених.

Отримані результати показали можливість проведення та ефективність рекомендованих профілактичних та лікувальних заходів серед офісних працівників. Є необхідність активного впровадження профілактичних офтальмологічних програм на рівні підприємств, уважного ставлення працівників до проблем зору.

Синдром сухого ока - один з найважливіших проявів комп’ютерного зорового синдрому. У 2025 році цій актуальній проблемі був присвячений щорічний освітній курс для вітчизняних лікарів-офтальмологів. Фахівці розрізняють минущі прояви синдрому сухого ока, зумовлені підвищеним зоровим навантаженням або сухістю повітря в приміщенні, та синдром сухого ока в результаті запалення. У випадку транзиторного синдрому сухого ока іноді можна обмежитися зменшенням впливу причинних факторів та інстиляцією сльозозамінників; натомість хвороба сухого ока потребує тривалої протизапальної терапії. І починати її необхідно вже на стадіях хвороби, поки не відбулись незворотні зміни поверхні ока. Розповсюдженість хвороби сухого ока становить 5-50% від досліджуваної популяції. Особливо турбує поширеність у осіб молодого віку.

Поверхня ока включає край повік, слізні залози, слізну плівку, поверхню кон’юнктиви та рогівки, об’єднані повноцінною спільною іннервацією, та є єдиною функціональною одиницею, компоненти якої перебувають у складній взаємодії. У нормі поверхня ока підтримує гомеостаз - сталість внутрішнього стану, яка зберігається за допомогою рефлекторної роботи слізного комплексу, гладкості поверхні рогівки та кон’юнктиви, вузького діапазону концентрації речовин слізної плівки, сталого біохімічного складу ліпідного і водно-муцинового шару слізної рідини.

Хвороба сухого ока – це багатофакторне захворювання поверхні ока, що характеризується порушенням гомеостазу слізної плівки, запаленням та ушкодженням тканин і нейросенсорними розладами. Запалення поверхні ока має імунну складову, коли захисні імунні механізми направлені на боротьбу із власними антигенами поверхні ока. Виникає каскад реакцій ушкодження поверхні ока, запалення стає хронічним.

Захисний механізм включає підвищення сльозопродукції, збільшення частоти кліпання, вироблення муцину та посилене оновлення епітеліальних клітин поверхні ока. При дисфункціональному запаленні, навпаки, збільшується концентрація прозапальних агентів, зменшується сльозовиділення та вироблення муцину, знижується чутливість холодових рецепторів. Лише протизапальні засоби розривають хибне коло. Ключовим фактором ефективності лікування є саме довготривала протизапальна терапія і пацієнти мають усвідомлювати її необхідність для досягнення оптимального результату.