Про генетично модифіковані продукти

Біологічна безпека – стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, відсутній незворотний негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища, сільськогосподарські рослини і тварин. Успіхи наук медико-біологічного комплексу породили безліч складних проблем. До однієї з актуальних відноситься розвиток генної інженерії та використання генетично модифікованих продуктів. Розробники трансгенних технологій вважають, що генетично модифіковані організми – це вихід для людства у подоланні голоду. Їм протистоїть точка зору, що використання таких продуктів харчування призведе до важкого і трагічного для людства забруднення навколишнього середовища.

Основу сучасної біотехнології становить генна інженерія. Генна інженерія народилася в 1972 році, коли в лабораторії американського біохіміка Пола Берга була отримана in vitro перша штучно створена молекула ДНК. Це відкриття дозволило вченим в подальшому маніпулювати молекулами ДНК поза межами клітин. Технологія рекомбінантної ДНК передбачає вирізання та зшивання послідовностей ДНК з різних джерел. Сучасна молекулярна генетика дала можливість діагностування та лікування більше 4000 захворювань людини. Генна терапія виявилася придатною для лікування не тільки моногенних спадкових захворювань, але і таких широко поширених захворювань, якими є злоякісні пухлини, тяжкі вірусні захворювання.

За допомогою генно-інженерних методів вдається отримати трансгенних тварин та рослини, які об’єднують у своєму геномі гени двох або декількох видів організмів. У 1994 році отримано перший дозвіл на широкомасштабне впровадження в агрокультуру трансгенних томатів. Нині біотехнологічні компанії зайняли світовий ринок і проблема безпеки продуктів харчування набула глобального характеру.

Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року №1103-V регулює використання в Україні генетично модифікованих організмів (ГМО) із забезпеченням принципів біологічної і генетичної безпеки. Ризик використання ГМО пов’язаний з можливістю виникнення масштабних наслідків негативного впливу на здоров'я людини та довкілля від здійснення генетично- інженерної діяльності та поводженні з ГМО протягом певного періоду часу. Дві основні відмінності відрізняють ГМО від сортів і порід отриманих шляхом селекції. Генетична модифікація дає можливість перенесення генетичного матеріалу між біологічними видами, що у природних умовах неможливо. При генетичній зміні переноситься якийсь один або декілька генів, тобто змінюється конкретна ознака, тоді як у процесі природного видоутворення або при селекції відбуваються мутації із змінами групи генів і відповідно набуттям новим видом, породою або сортом багатьох нових ознак. Генетично модифіковані організми, як правило, не несуть у собі нових, нехарактерних для звичайних організмів ознак, але можлива поява властивостей, притаманних іншим природним організмам і є ризик неадекватної реакції на споживання отриманої з них харчової або кормової продукції. У харчовому продукті можуть з’явитися складники, властиві для продуктів, що протипоказані людям з певними захворюваннями. Новостворений організм може містити гени, відповідальні за синтез білків з алергенними властивостями або здатні змінювати інтенсивність експресії інших генів генотипу організму-реціпієнта. Певну небезпеку становить перенесення у природні мікроорганізми генів резистентності до антибіотиків.

Згідно з українським законодавством продукти, що отримані за допомогою ГМО, вважаються генетично модифікованими. На виконання ст. 10 Закону №1103-V затверджено Наказ МОЗ України від 09 листопада 2010 року №971, який визначив Перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів. Найбільш поширеними генетично модифікованими сільськогосподарськими культурами є соя, ріпак, цукровий буряк, картопля, кукурудза, пшениця, рис, соняшник, бавовник, ячмінь, кормові боби. Для перевірки харчових продуктів на безпечність було запропоновано їх оцінку за композиційною еквівалентністю, яка полягає у порівнянні хімічного складу нового продукту з традиційними природними продуктами, що вважаються перевіреними тривалим використанням у харчуванні людей або годівлі тварин. При відсутності відмінностей продукт відноситься до першого класу безпеки. Якщо виявлено нові компоненти або відсутність компонентів, характерних для аналога - продукт належить до другого класу. До третього класу безпеки належать продукти, які значно відрізняються за хімічним складом від організму-прототипу. Згідно принципу превентивності перевірка генетично модифікованих продуктів на кожному з етапів проводиться тільки при умові, що в результатах попереднього етапу не виявлено негативних ефектів. Оцінка ГМО включає перевірку дії нового білка, інших складників при згодовуванні продукту дослідним тваринам тривалістю не менше одного місяця. Продукти перевіряються також на алергенність. ВООЗ визначила 8 продуктів, що викликають харчову алергію у людей: арахіс, соя, молоко, яйця, риба, молюски, лісові горіхи, злаки, що містять глютен. На сьогодні створено тест-системи для якісного та кількісного визначення ГМО. Більша частина продукції, що вживається у розвинених країнах, відноситься до другого класу безпеки.

Дія Закону №1103-V припиниться 16 вересня 2026 року у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції», в якому термін «біологічна безпека» вживається в такому значенні: система заходів, спрямованих на запобігання та/або усунення незворотного негативного впливу генетично модифікованих організмів на здоров’я людей, інших живих організмів і навколишнє природне середовище.