Про епідеміологію злоякісних новоутворень стравоходу в Україні у 2016-2023 роках
Рак стравоходу належить до найбільш агресивних злоякісних новоутворень та, зазвичай, діагностується на пізніх стадіях захворювання. Злоякісні захворювання стравоходу мають тенденцію до швидкого метастазування, безсимптомного перебігу на ранніх стадіях та утруднену діагностику. В умовах воєнного стану, такі фактори можуть значно ускладнювати ситуацію з виявленням захворювання. Перші симптоми не специфічні, діагностика відбувається на пізніх стадіях. Виживаність пацієнтів протягом п’яти років становить менше 25%. Ризики підвищення захворюваності на рак стравоходу є реальними із-за великої кількості канцерогенів воєнного часу та токсинів, що потрапляють у навколишнє середовище. Фахівці Харківського національного медичного університету дослідили дані стандартизованих показників захворюваності та смертності від раку стравоходу згідно бази даних Національного канцер-реєстру України в динаміці за період 2016-2021 роки та доступну в період воєнного стану в Україні інформацію щодо загальної кількості осіб, які перебували на обліку в закладах онкологічної служби на кінець 2023 року.
Рак стравоходу є восьмим за поширеністю раком і шостою за поширеністю причиною смерті в усьому світі. Хоча в структурі онкологічної захворюваності України рак стравоходу і не займає провідні місця, але захворюваність та смертність залишаються стабільно високими. За результатами проведеного аналізу встановлено, що з 2016 року до 2021 року стандартизований показник захворюваності (український стандарт) становив в середньому 3,9 на 100 тис. населення по Україні. Український стандарт населення розрахований на основі вікової структури населення України у 2000 році. Його використовують для порівняння рівнів захворюваності (смертності) різних регіонів України або для вивчення динаміки захворюваності (смертності) в конкретному регіоні.
Найвища захворюваність спостерігалась у 2018 році, коли стандартизований показник захворюваності становив 4,4 на 100 тис. населення. Найнижчий показник 3,4 на 100 тис. населення зареєстровано у 2020 році. У 2016 році найвищі показники захворюваності відмічені у Волинській та Житомирській області (5,7 на 100 тис. населення), в Рівненській області (6,2). Не перевищував 3,0 на 100 тис. населення показник у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. У 2017 році високі рівні відмічені у Житомирській (7,1), Волинській (6,1) та Хмельницькій (6,0) областях;
найнижчі – у Івано-Франківській області та м. Києві (3,0). У наступних роках на провідних позиціях за рівнем захворюваності були Житомирська, Хмельницька, Київська, Сумська, Чернігівська області. Чернівецька та Одеська області і надалі мали найменші стандартизовані показники захворюваності. У 2020 році на лідерські позиції вийшли Чернігівська та Рівненська області, у 2021 – Волинська та Чернігівська. З 2019 року до 2021 року Чернівецька, Дніпропетровська та Одеська області мали найменші стандартизовані показники захворюваності. Від 2019 до 2021 року показник захворюваності по областях України більше не перевищував позначки 6,0 на 100 тис. населення. Таким чином, за даними статистики, регіонами з найвищими стандартизованими показниками захворюваності можна вважати Житомирську область, де захворюваність була найбільшою протягом чотирьох років поспіль, з 2016 року до 2021 року, а також Чернігівську, Волинську та Хмельницьку області. Динамічний аналіз показав певне зниження рівня показника захворюваності у Житомирській області з 2017 року до 2020 року.
З 2016 по 2021 рік стандартизований показник смертності від раку стравоходу по Україні коливався від 2,7 до 3,3 на 100 тис. населення. Житомирська область мала найвищий показник смертності (5,6 на 100 тис. населення) до 2018 року включно. У 2019 році перше місце по смертності від раку стравоходу посіли Рівненська (4,7 на 100 тис. населення) та Хмельницька (4,4 на 100 тис. населення) області. У 2020–2021 роках Чернігівська область зайняла перше місце за показником смертності (більше 5,0 на 100 тис. населення). До 2021 року низький стандартизований показник смертності фіксували в Миколаївській області та в м. Києві (не перевищував 3,0 на 100 тис. населення).
Станом на 2021 рік на онкологічному обліку перебували 3412 осіб, хворих на рак стравоходу, у тому числі 2830 (83%) чоловіків та 582 (17%) жінки. Переважна більшість хворих у період 2016–2021 років була віком 50–80 років. Смертність від раку стравоходу була значно вищою у чоловіків (7,0 на 100 тис. осіб), порівняно з жінками (0,5 на 100 тис. осіб). Аналіз даних 2016–2021 років показав, що стандартизований показник захворюваності на рак стравоходу в Україні зменшився на 16,3%, стандартизований показник смертності - на 15,6 %.
На сьогодні неможливо розрахувати показники захворюваності на рак стравоходу в України у 2022 та 2023 роках, але доступні дані про загальну кількість осіб, які перебували на обліку в закладах онкологічної служби на кінець 2023 року в розрізі регіонів, свідчать, що кількість випадків захворювань та смертей незначно зменшилась порівняно з попередніми роками. Дослідження показують, що під час воєнного періоду принаймні дві третини випадків онкологічних захворювань залишаються не діагностованими. У Донецькій, Луганській, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях прослідковується низька кількість зареєстрованих випадків захворюваності та смертності.
В майбутньому захворюваність на рак в Україні може значно зростати. Внаслідок руйнацій споруд в атмосферу потрапляє велика кількість азбесту, диму, пилу, канцерогенів, відбувається хімічне забруднення водойм та ґрунту. Потужні вибухи здатні руйнувати водонепроникний шар корінних порід, що сприяє потраплянню забрудненої токсинами води у ґрунт. Агресивні забруднювачі, які проникли у водоносні горизонти (у тому числі канцерогенний перхлорат, що використовується у виробництві боєприпасів), можуть розповсюджуватися далеко за межі зони бойових дій. Для ефективної боротьби зі злоякісними новоутвореннями, у тому числі з раком стравоходу, необхідні своєчасна діагностика, лікування та профілактика.