Фактори ризику метастазування та показники виживаності хворих на рак шийки матки
Рак шийки матки – друга за поширеністю жіноча злоякісна пухлина у світі, яка серйозно загрожує жіночому здоров’ю. Поширеність раку шийки матки у розвинутих країнах становить 9 випадків на 100 тисяч осіб та майже удвічі більше (приблизно 18 випадків на 100 тисяч жіночого населення) - у країнах, що розвиваються. Хвороба посідає четверте місце у переліку причин смерті серед жінок у всьому світі. Виживаність пацієнтів протягом п’яти років при пізньому виявленні критично мала і становить всього 5-6%.
Комплексні профілактичні заходи стали активно впроваджуватись після з’ясування етіології хвороби – стійкої інфекції папіломавірусу людини. ВООЗ закликала до ліквідації раку шийки матки в усьому світі і у 2020 році оприлюднила глобальну стратегію боротьби із раком шийки матки, яку підтримали 194 країни світу.
Об’єктом дослідження стали історії хвороби пацієнток з місцево-розповсюдженим раком шийки матки, які за означений період лікувались в Інституті. Тривалість спостереження за пацієнтками становила більше одного року. Вивчено дані 196 жінок з раком шийки матки стадій ІІВ–IVА. Вік жінок коливався у межах 26-78 років з медіаною 52 роки. 65% пацієнток мали ІІІ стадію, 25% - ІІВ, 10% - IVА. Всі жінки пройшли гістологічне обстеження та лікування, призначене в залежності від форми росту злоякісного новоутворення та стадії хвороби. Гістологічно 60% осіб мали плоскоклітинний рак без диференціювання, 9% осіб - плоскоклітинний зроговілий рак, 14% плоскоклітинний великоклітинний незроговілий рак, 5% плоскоклітинний дрібноклітинний незроговілий рак, 4%– аденокарциному, 8% – інші форми.
Загальна 1-річна виживаність вибірки складала 100%, 2-річна – 93%; 3-річна – 71%; 5-річна – 55%; загальна виживаність понад 5 років – 29%. Безрецидивна виживаність понад 5 років дорівнювала 26%.
Рецидиви та метастази за період спостереження з’явилися у 28% пацієнток (55 осіб). Основними зонами метастазування були легені, тазові лімфовузли, сечовидільна система, піхва, заочеревинні лімфовузли. Зустрічались поодинокі випадки метастазування у кісткову систему, печінку, сальник, шлунково-кишковий тракт.
Наявність уражених лімфовузлів на початку лікування спостерігалася у 58% пацієнток, при цьому шанс появи онкологічних наслідків лікування у майбутньому становив 1,2. При відсутності уражених лімфовузлів – 0,6. Ризиком появи онкологічних наслідків був також об’єм шийки матки, що перевищував 60 000 мм3.
Прогностичним фактором появи онкологічних наслідків виявився рівень тромбоцитів на початку лікування, що перевищував 204×109 клітин/л, а також різке зниження цього показника наприкінці лікування (більше за 30%).
Канадські дослідники в ході 10-річного дослідження майже дев’яти мільйонів мешканців Онтаріо також виявили взаємозв’язок підвищеного вмісту тромбоцитів із виникненням випадків раку легені, яєчників, стравоходу, товстої кишки, нирок, підшлункової залози та інших новоутворень шлунково-кишкового тракту. Таким чином одержані авторами статті дані корелюють із даними канадських дослідників: рівень тромбоцитів на початку лікування та його динаміка в процесі лікування є прогностичними факторами онкологічного маніфесту.
Неочікуваним для дослідників результатом був рівень антигену SCC у пацієнток з терміном виживаності, вищим за 5 років. SCC - білок, що продукується клітинами плоскоклітинного раку, кількісне визначення якого дозволяє оцінити ефективність проведеної терапії та виявити рецидив новоутворення. Згідно з референтними нормами, він має бути < 2,5 нг/мл. У пацієнток, які пережили 5-річний термін, і у яких при останньому контролі не було виявлено онкологічних наслідків, діапазон рівня SCC становив 0,3–9,1.
На поточному етапі дослідження було також проведено аналіз виживаності та одержано такі результати. Максимальний строк спостереження становив 24,4 роки (293 місяці). Мінімальний строк до фатального кінця захворювання після початку лікування становив 120 днів. Піками підвищених ризиків фатального кінця захворювання на рак шийки матки після початку спеціального лікування є терміни 9 років, 15,8 роки, не виключаючи період після 18 років.
Для появи рецидивів найбільш притаманними є терміни: 4,5 роки, 9 років, 13,5 роки, не виключаючи період після 18 років. Визначені терміни мають бути обов’язковими точками контролю при проведенні післялікувального моніторингу.
У дослідженні показано можливість застосування показників об’єму шийки матки, рівня тромбоцитів та їх відносної динаміки, як прогностичних факторів появи віддалених онкологічних наслідків лікування раку шийки матки. Проаналізовано зв’язок рівня експресії маркера SCC щодо прогнозу виживаності без онкологічних наслідків. Одержані висновки є підґрунтям для підтримки глобальної стратегії боротьби із раком шийки матки та індивідуалізованого супроводу пацієнтів під час лікування та післялікувального моніторингу.