Наслідки черепно-мозкових травм
Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна футбольна федерація ФІФА у вересні 2024 року розпочали глобальну інформаційну кампанію, присвячену струсу мозку. В рамках кампанії, яка проходить під девізом «Пильність та захист» розповсюджується інформація про ризик струсу мозку для всіх, хто пов’язаний із футболом на будь-якому рівні. Знання ознак та симптомів струсу мозку, правильні заходи допомоги, захист здоров’я гравців допоможуть зробити цю гру безпечнішою для всіх.
Струс мозку є черепно-мозковою травмою. Ризику піддається кожен гравець, що виходить на поле. Кампанію підтримали багато гравців, тренерів та лікарів футбольних команд з усього світу. Проблема стосується футболу будь-якого рівня, а також багатьох інших видів спорту, вимагає вищого рівня обізнаності та конкретних дій.
Кількісне зростання нейротравми у світі набуває характеру «прихованої епідемії», і Україна не є винятком. Через воєнні дії травматизм у цілому і нейротравматизм зокрема залишається в Україні актуальною проблемою не тільки спорту і медицини, а й громадського здоров’я в цілому. У загальній структурі травматизму пошкодження центральної нервової системи досягають 40%, посідаючи перше місце серед причин летальності та інвалідизації потерпілих, випереджаючи навіть серцево-судинну та онкологічну патологію. Загальна летальність при черепно-мозковій травмі досягає близько 4-5%, а при тяжкій травмі - до 90%. У 50-90% випадків після перенесеної травми мозку зберігається неврологічна патологія або формуються нові неврологічні синдроми, що веде до втрати працездатності.
Більшість потерпілих є особами молодого працездатного віку. При черепно-мозковій травмі виникають патологічні зміни в різних ділянках головного мозку, які зберігаються впродовж багатьох місяців після травми, що є причиною тривалих посттравматичних розладів.
Фахівці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького розглянули клінічні прояви ураження головного мозку у віддаленому періоді черепно-мозкової травми (https://plr.com.ua/index.php/journal/article/view/816/669).
Проведено обстеження 277 пацієнтів у віддаленому періоді черепно-мозкової травми віком від 16 до 59 років. Діагноз встановлено на підставі анамнезу, скарг, клінічної картини захворювання, а також на основі методів нейровізуалізації, рентгенологічних, електрофізіологічних та лабораторних досліджень. Обстежено також 22 практично здорові особи відповідного віку, що увійшли до контрольної групи. Стан потерпілих оцінювали за допомогою розширеної Міжнародної шкали завершення Глазго, що виокремлює 8 груп хворих із різними ступенями клінічного відновлення і соціально-трудової адаптації від одужання і незначних суб’єктивних змін стану до відсутності зовнішніх ознак нервово-психічної діяльності - вегетативного статусу і смертельного кінця.
Організм здатний до мобілізації прихованих компенсаторних можливостей, які залежно від індивідуальної організації ЦНС можуть маскувати навіть порівняно глибокі структурні порушення головного мозку. Доказом стала різна тривалість (від 6 місяців до 20 і більше років) захворювання у обстежених. Більшість становили хворі з давністю травми від 1 до 5 років. 15% обстежених перенесли травму 20 і більше років тому.
При обстеженні хворих виявлені провідні післятравматичні неврологічні синдроми: кіркововогнищевий, астенічний, вегетосудинної дистонії, ліквородинамічний, післятравматичної епілепсії, вестибулярний, психоорганічний, судинний, екстрапірамідний та нейроендокринний. Серед переважно прямих наслідків черепно-мозкової травми чітко переважав астенічний синдром (22,8%). Серед непрямих наслідків на перший план виступив синдром вегетосудинної дистонії (20,2%). Часто траплялися післятравматична епілепсія (10,1%) і психоорганічний синдром (7,2%) зі значним зниженням пам’яті, зниженням працездатності. Судинні синдроми виявлялися значно рідше: артеріальна гіпертензія - 4%, церебральний атеросклероз - 0,7% випадків.
Для наслідків нетяжких черепно-мозкових травм були характерні переважно кіркові неврологічні синдроми, для тяжких травм – виражені дифузно-вогнищеві деструктивні кірковопідкірково-стовбурові зміни. У більшості хворих були наявні кілька синдромів різного ступеня вираженості і провідним був той синдром, клінічні прояви якого були найбільше виражені і послужили причиною звернення до лікаря. На основі обстеження для даної групи пацієнтів планується оптимізувати лікування за допомогою індивідуального комплексу реабілітації. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) в рамках кампанії «Пильність та захист» рекомендує при будь-якому ударі голови, обличчя, шиї або тіла провести обстеження на наявність симптомів струсу мозку, які можуть виявлятись протягом хвилин, годин, днів і навіть тижнів після травми. Це головний біль або відчуття тиску в черепі, нудота або блювання, порушення рівноваги, запаморочення або нестійка хода, розмитий зір або двоїння в очах, хвороблива чутливість до світла, шуму, порушення пам’яті (відсутність спогадів про травматичні події або події, що передували їм, або відбулися безпосередньо після них), сонливість, сплутаність свідомості чи порушення уваги, проблеми зі сном. За наявності одного з симптомів постраждалий повинен якнайшвидше і не пізніше ніж через 24 години пройти обстеження у лікаря. Симптоми струсу мозку можуть змінюватись або розвиватися.