Можливість скринінгу анального раку
Вірус папіломи людини – досить поширена інфекція, яка є причиною близько 4–5% випадків раку різної локалізації в світі. Доведений зв’язок цього вірусу з раком шийки матки, ротоглотки, анальним раком, раком вульви, піхви, статевого члена. Вивчення структури поширеності злоякісних новоутворень, викликаних вірусом папіломи людини, спонукала фахівців наукових, навчальних та лікувальних медичних установ міст Києва та Чернівців до досліджень з розроблення подібних до скринінгу раку шийки матки ефективних стратегій профілактики для інших локалізацій (https://repro-health.com.ua/article/view/320076).
За даними ВООЗ 2016 року, до 15,4% діагностованих типів раку були пов’язані з інфекціями, з них 9,9% – безпосередньо з певними штамами вірусів. Міжнародне агентство з дослідження раку (IARC) опублікувало дані про 11 канцерогенних патогенів, чотири з яких – Helicobacter pylori, вірус папіломи людини, віруси гепатиту В та С і вірус Епштейна–Бар є причиною 90% типів раку, асоційованих з інфекціями. За даними центру з вивчення вірусу папіломи людини при IARC, в останні десятиліття структура обумовлених вірусом злоякісних захворювань набула виражених відмінностей залежно від регіону. У країнах з низьким рівнем прибутків продовжує домінувати рак шийки матки (93%), за ним – анальний рак (2%), рак статевого члена (2%), рак вульви (1%) і піхви (1%), орофарингеальний рак (1%). У більшості країн із середнім рівнем прибутків частка раку шийки матки є меншою (65%), другим за частотою є орофарингеальний рак (13%), третім – анальний рак (10%). У США з досвідом вакцинації від вірусу папіломи людини – на першому місці орофарингеальний рак (39%) зі значним переважанням у чоловіків, на другому – рак шийки матки (32%), на третьому – рак анусу (18%). У 2021 році в США серед нових випадків, асоційованих з вірусом папіломи людини типів раку у жінок, рак анусу посідав друге місце після раку шийки матки.
Цитологічний скринінг на рак шийки матки, запроваджений 75 років тому, дозволив на 60% знизити смертність від цього захворювання станом на початок 2000-х років. Визначення вірусної природи захворювання, впровадження вакцинації та скринінгу на наявність вірусу ще підвищило ефективність первинної профілактики.
Анальний рак належить до рідкісних видів раку, однак за останнє десятиліття спостерігається зростання захворюваності на 2,7% щорічно. Незважаючи на відносно незначну поширеність, хвороба асоціюється з високими показниками смертності, а рівень захворюваності подвоївся за останні 25 років. Причини зростання поширеності анального раку не до кінця зрозумілі. Пік захворюваності, що припадає на старший вік, та високий відсоток випадків, діагностованих у пізніх стадіях, у поєднанні з незначним удосконаленням лікувальних методів певною мірою пояснює збільшення смертності та спонукає до розвитку первинної та вторинної (скринінг) профілактики цієї патології.
Анальний рак походить з плоского епітелію ануса, що відрізняє його від колоректального раку. Анальний канал вистеляє багатошаровий плоский епітелій, що походить зі шкірного покриву і переходить в канал прямої кишки до зубчастої лінії – місця, де він формує межу з циліндричним епітелієм. Переважна більшість випадків анального раку - це плоскоклітинний рак. 90% випадків обумовлені високоонкогенними штамами вірусу папіломи людини. Фактори, що збільшують ризик персистенції вірусу папіломи людини, розвиток неоплазії та ризик і швидкість її прогресування в анальний рак, можна розділити на поведінкові та клінічні. До поведінкових факторів належать: наявність множинних статевих партнерів, практика рецептивного анального сексу, паління, вживання психоактивних речовин, асоційоване зі статевим життям. Найбільш потужним клінічним фактором ризику анального раку для обох статей є стани зниження імунітету (ВІЛ/СНІД, застосування імуносупресорів, глюкокортикоїдів, вроджені імунодефіцити)
Анальний рак часто був мішенню стигми через його зв’язок із сексуальною поведінкою та сексуальною орієнтацією. Лікування анального раку розвивалося протягом останніх кількох десятиліть від профілактики за допомогою вакцини до варіантів лікування раку анального каналу за допомогою хіміопроменевої терапії як органозберігаючого підходу та, у деяких випадках, органозберігаючої хірургії.
Анальний рак відповідає більшості критеріїв для скринінгу. Хвороба може бути діагностована на ранній стадії - існують дослідження, які легко виконувати та інтерпретувати, існує лікування. Продовжується пошук надійних предикторів прогресування передраків в анальний рак. Пілотними дослідженнями доведена ефективність ПАП-тесту та генотипування високоонко- генних типів вірусу папіломи людини для виявлення анальних неоплазій. Відповідно до методів діагностики у скринінгу раку шийки матки - кольпоскопії і прицільної біопсії - є аноскопія для скринінгу анального раку. Міжнародне товариство анальної неоплазії у 2024 році оприлюднило консенсусні рекомендації щодо попередження анального раку у певних груп підвищеного ризику за допомогою скринінгу з використанням анального ПАП-тесту методом рідинної цитології та ВПЛ- генотипування у різних варіаціях. Усі групи ризику виникнення анального раку мають проходити пальцеве ректальне обстеження під час скринінгового візиту після взяття біологічного матеріалу для досліджень.
Анальний рак має багато спільних рис з раком шийки матки, для якого розроблені ефективні стратегії популяційного скринінгу. Підвищення частоти анального раку і смертності від нього свідчать про доцільність удосконалення стратегій скринінгу анального раку для популяцій підвищеного ризику.