Менопауза, як фактор ризику розвитку серцево-судинних захворювань

У всьому світі зростає кількість зрілих і літніх жінок. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у більшості країн світу тривалість життя жінок після 50 років коливається від 27 до 32 років. Таким чином, приблизно третину життя жінка проживає після менопаузи. Менопаузу розглядають як фактор ризику розвитку серцево-судинних захворювань, що запускає цілий каскад патологічних змін в організмі жінки, включаючи розвиток артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, абдомінального ожиріння, інсулінорезистентності, порушення функції ендотелію та запальних реакцій судин.

Серцево-судинні захворювання є основною причиною смерті жінок у постменопаузі, пов’язаної з втратою естрогенного захисного ефекту на серцево-судинну систему. 

Жінки з передчасною менопаузою мають на 33% вищий ризик серцевої недостатності та на 9% вищий ризик фібриляції передсердь. 

Менопауза клінічно діагностується, коли у жінки протягом року припиняються менструації через втрату фолікулярної активності яєчників, що зазвичай відбувається приблизно у віці 45–55 років. 

Середній вік менопаузи в різних країнах різний. У США це в середньому 51 рік, у європейок – 52 роки. В Україні спонтанна менопауза настає у 48–49 років. 

Симптоми менопаузи відрізняються і відображають складну взаємодію між біологічними, психологічними та соціальними факторами. У жінок серцево-судинні захворювання зазвичай виникають на 10 років пізніше, ніж у чоловіків. Припинення менструації та подальше зниження рівня естрогену може зробити жінок більш вразливими до серцево-судинних захворювань. 

Дослідження, проведені в останні десятиліття, задокументували чіткі закономірності змін статевих гормонів, а також несприятливі зміни ліпідів і ліпопротеїнів, структурних і функціональних показників здоров’я судин, які можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних захворювань у жінок у постменопаузі. Як тільки у жінок настає менопауза, ризик ішемічної хвороби серця різко зростає. Серцево-судинні захворювання у жінок, як правило, недостатньо діагностуються, і жінки часто мають нижчий рівень сприйняття ризику. Це може призвести до пізньої діагностики та нерозпізнаних симптомів.

:інки з раннім початком ішемічної хвороби серця (<35 років) мають більшу ймовірність ранньої менопаузи. Патофізіологічною основою цього атеросклеротичного процесу є накопичення ряду факторів ризику, таких як абдомінальне ожиріння, атерогенна дисліпідемія, інсулінорезистентність, артеріальна гіпертензія. 

У пост менопаузі зміни в метаболізмі ліпідів і збільшення жирової тканини відіграють ключову роль у синтезі надлишку жирних кислот, адипоцитокінів, прозапальних цитокінів і активних форм кисню, які викликають перекисне окислення ліпідів і призводять до розвитку резистентності до інсуліну, абдомінального ожиріння та дисліпідемії. 

Естрогени, особливо естрадіол, відіграють важливу роль у захисті серцево-судинної системи. Вони виробляються в основному в яєчниках за допомогою процесу, який використовує ліпопротеїни низької щільності. Саме активність ліпопротеїнів низької щільності і підвищення рівня тригліцеридів мають серйозні наслідки в етіології серцево-судинних захворювань і розвитку атеросклерозу. 

Під час менопаузи рівень циркулюючого холестерину ліпопротеїнів низької щільності стає надмірним і не може бути використаний для синтезу естрогену. Дефіцит естрадіолу через оваріектомію або після менопаузи може зменшити експресію генів, необхідних для ефективного витрачання енергії в організмі людини, і генів, залучених до метаболізму жирних кислот або катаболізму ліпідів, що може спричинити ожиріння або метаболічні розлади у жінок у постменопаузі. 

У період клімактеричного переходу, який зазвичай триває 2–7 років, у будові тіла жінки відбуваються значні зміни. Справа в тому, що яєчникові естрогени збільшують накопичення периферичного жиру переважно в підшкірній клітковині сідниць і стегон, тоді як андрогени, в основному біодоступний тестостерон, збільшують накопичення вісцерального абдомінального жиру. Дефіцит естрогену супроводжується відносною гіперандрогенією і вважається основним фактором, що спричиняє збільшення маси тіла та перерозподіл жиру у жінок у постменопаузі. Рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони, також знижується з менопаузою, що підвищує рівень біодоступного тестостерону. В результаті ризик розвитку абдомінального ожиріння у жінок у постменопаузі майже в 3 рази вищий, ніж у жінок у пременопаузі. Естрогені є ключовими регуляторами кісткового метаболізму як у жінок, так і у чоловіків. У жінок дефіцит естрогену є однією з основних причин постменопаузального остеопорозу. Постменопаузальний остеопороз вражає від третини до половини всіх жінок. Дефіцит естрогену під час менопаузи призводить до посилення резорбтивної активності остеокластів, тоді як функція остеобластів залишається відносно постійною, що зрештою призводить до втрати кісткової маси. 

У перші роки постменопаузи жінка може втратити до 9-35% кісткової маси. Крім того, у жінок в постменопаузі низькі рівні вітаміну D у сироватці крові пов’язані з такими метаболічними станами, як підвищений рівень тригліцеридів, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності і високий кров’яний тиск. 

Науковці дійшли висновку, що менопауза – це складний період у житті жінки, під час якого підвищується ризик розвитку серцево-судинних захворювань і порушень обміну речовин, загострюються практично всі соматичні захворювання. Тому правильна оцінка таких ризиків є обов’язковою для покращення віддалених результатів серцево-судинних захворювань, що виникають у постменопаузальному періоді.