Дослідження вмісту хлоритів в обробленій діоксидом хлору Дніпровській питній воді

На Дніпровському водопроводі міста Києва використовується сучасна технологія водопідготовки з використанням діоксиду хлору замість хлорування газоподібним хлором з преамонізацією. Діоксид хлору, виконуючи свою основну очищувальну та знезаражувальну дію щодо мікробного забруднення питної води, у той же час може призводити до її забруднення своїми токсичними побічними продуктами.

Надходження до питної води у процесі її підготовки залишкових концентрацій діоксиду хлору та утворених за його взаємодії з органічними домішками природної води побічних продуктів, переважно хлоритів, потребує контролю їх вмісту у питній воді відповідно до санітарних норм. Нормативи у питній воді діоксиду хлору (≤ 0,1 мг/дм³) та хлоритів (≤ 0,2 мг/дм³) вперше включені для контролю у ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Наявність нормативів дозволило відстежити рівні вмісту діоксиду хлору та хлоритів у питній воді, порівняти ці дані з зарубіжними результатами досліджень. Порівняльний аналіз засвідчив, що найбільші дискусії ведуться навколо нормативу хлоритів у питній воді, значення якого відрізняються у різних країнах. Найбільш жорсткий норматив хлоритів 0,2 мг/дм³ застосовується в Україні. У країнах Європейського Союзу (Директива 2020/2184/ЕС), за рекомендацією ВООЗ, норматив хлоритів у питній воді прийнято на рівні 0,7 мг/дм³. Такий самий норматив встановлено й для хлоратів у питній воді. Наказом МОЗ України №683 від 22 квітня 2022 року норматив для хлоритів та хлоратів у питній воді на рівні 0,7 мг/дм³ дозволено використовувати і у нашій країні в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій іншого характеру.

Застосування на Дніпровському водопроводі Києва у традиційній технології водопідготовки діоксиду хлору замість хлору у концентраціях від 1,0 мг/дм³ до 3,0 мг/дм³ супроводжується зменшенням рівнів окислювача та утворенням у питній воді із резервуару чистої води небезпечних хлоритів, кількість яких змінюється відповідно сезонам року. Вміст хлоритів у питній воді із розподільчих мереж Подільського, Святошинського та Шевченківського районів є дзеркальним відображенням їхніх рівнів у воді із резервуару чистої води Дніпровського водопроводу, які підпорядковуються сезонній дозо-часовій залежності. У зимовий період вони становлять 0,17-0,39 мг/дм³, а у літній – 0,32-059 мг/дм³, що перевищує національний норматив (0,2 мг/дм³), особливо в літній період від 1,5 до 2,5-3 разів. Періодичне (в основному влітку) перевищення в питній воді вмісту хлоритів національного нормативу жодного разу не було більшим, ніж норматив, рекомендований ВООЗ. У період спостереження залишкові концентрації діоксиду хлору у питній воді із мереж в основному визначалися у межах нормативу (≤0,1мг/дм³) або незначно його перевищували в окремих пробах. За мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками вода відповідала санітарним вимогам до водопровідної води.

У зв’язку з перевищенням вмісту хлоритів у питній воді для різних його рівнів від 0,2 мг/дм³ до 0,7 мг/дм³ дослідниками розраховано та оцінено неканцерогенний ризик здоров’ю людей відповідно до Керівництва Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC). Показано, що у межах цих значень хлоритів у питній воді коефіцієнт небезпеки (HQ), не перевищує 1,0, що характеризує його як допустимий (прийнятний), який не створює загрози здоров’ю людини. Використання у технології водопідготовки діоксиду хлору замість хлору забезпечує необхідну якість питної води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками. Оцінка неканцерогенного ризику для рівнів у воді хлоритів від 0,2 мг/дм³ до 0,7 мг/дм³, за коефіцієнтом небезпеки (HQ), засвідчила, що у цих межах хлорити у воді не створюють загрози здоров’ю людини.