Домедична допомога при судомах і профілактика у дітей

Епілепсія представляє собою неврологічний розлад, який характеризується виникненням судомних нападів, спричинених аномальною активністю головного мозку. За дними ВООЗ, у світі близько 70 млн людей страждають на епілепсію. Частота захворювання складає 1-2% серед дорослих і 4% - серед дітей. Смертність хворих на епілепсію у 2–3 рази вища, ніж у загальній популяції. На сьогодні доведено, що 50% пацієнтів мають генетичну етіологію захворювання. Це гени, які кодують метаболічні процеси в клітинах і синапсах. Іншими причинами епілепсії можуть бути аномалії розвитку або пухлини мозку, перинатальні та черепно-мозкові травми, інфекції.

Проявляється хвороба повторними нападами різного характеру Це може бути заціпеніння, м’язова скутість, неконтрольовані різкі рухи кінцівок, втрата відчуттів, непритомність. Судоми можуть бути фокальними, обумовленими активністю в одній області мозку, або генералізованими, якщо задіяний увесь мозок.

Епілепсія призводить не тільки до соціального відчуження, а й пов’язана з іншими порушеннями у вигляді депресії, біполярних розладів, синдрому гіперактивності та дефіциту уваги, порушень сну, головних болів, проблемам з м’язово-скелетним апаратом, органами чуттів. Фізичні прояви хвороби супроводжуються страхом і тривогою. У більшості випадків напади у хворої людини від епізоду до епізоду мають подібний характер. Різні форми епілепсії вимагають різного лікування, як терапевтичного, так і нейрохірургічного. Тому необхідна діагностика форми захворювання й типу епілептичних нападів.

Основне завдання протиепілептичної терапії полягає в досягненні свободи від нападів при збереженні максимально можливої якості життя. Досягнення повного припинення епілептичних нападів у хворих на епілепсію є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу запобігти різним медичним і соціальним наслідкам, а в перспективі, після досягнення медикаментозної ремісії, домогтися повного припинення прийому препаратів. Особливо актуальною ця проблема є для дітей і підлітків, у яких застосування високоефективних й безпечних протиепілептичних препаратів дає змогу досягти одужання на противагу інвалідності.

У місті Києві у 2020 році зареєстрована 1421 дитина до 14 років з діагнозом епілепсія, в тому числі вперше виявлені 133 хворих дитини. Під диспансерним наглядом перебували 1268 дітей. Аналіз наукових видань показує, що завдяки правильно організованій спільній роботі педагогів і практичних психологів шкіл можна забезпечити сприятливе навчальне середовище для розвитку дітей з особливими потребами у звичайних, не спеціалізованих школах. Багато з цих дітей мають нормальний рівень інтелекту, а відмінність від інших дітей полягає лише у наявності судом. Психолого-педагогічний супровід – це система професійної діяльності педагога та психолога, що спрямована на створення умов для позитивного розвитку стосунків дітей і дорослих в освітній ситуації. Завдання психолога – виявити проблему, а педагога – допомогти налагодити взаємодію дитини, що має проблеми, з усіма учасниками освітнього процесу.

За останні роки в Україні здійснено значні кроки у напрямі медичної та психолого- педагогічної допомоги дітям, які хворіють на епілепсію. Головним поштовхом стали запроваджені зміни в законодавстві про інклюзивну освіту. В багатьох європейських країнах існує загальновживаний термін сhildren with special needs. Термін дає змогу змістити фокус із недоліків таких дітей на їхні особливі потреби.

У класі та у школі загалом створюється атмосфера позитивного ставлення, щоб дитина відчувала себе повноцінною і головне – прийнятою. Кожен педагог, який має у класі дитину з епілепсією, повинен знати певні особливості поводження з такою дитиною. Дітям необхідно відчувати себе нормальними, і вони хочуть, щоб до них відносилися як і до інших учнів. Оскільки для хворих дітей епілептичний напад є чимось тимчасовим, на чому не слід загострювати увагу, не слід обмежувати дитину від однолітків.

Вчитель повинен знати, які ліки приймає дитина, у якому дозуванні та інтервал між прийомами. Педагог, асистент учителя або медичний працівник повинні почергово або хтось один за домовленістю контролювати момент прийому ліків, які призначені дитині. Надавати домедичну допомогу має уміти кожен працівник освітнього процесу, у тому числі й практичний психолог. Важливо вести санітарно-просвітницьку роботу в колективі на дану тему.

Надання допомоги при судомах спрямоване на запобігання отриманню хворим травми та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Однією з найважливіших інформацій, якою повинен володіти педагог, є інструкція першої домедичної допомоги під час судомних нападів. Поки медична сестра йде на допомогу, педагог або психолог має розпочати домедичну допомогу: заспокоїти оточуючих дітей; покласти дитину на підлогу і підкласти щось м’яке їй під голову; перевернути дитину набік щоб рідина могла витікати з рота та розстібнути комірець на одязі. Якщо поряд є якісь предмети, прибрати їх, щоб дитина не травмувалася, не робити дитині штучне дихання та не намагатися розкрити їй рот за допомогою підручних засобів. Після того як напад минув, необхідно очистити ротову порожнину дитини за допомогою серветки або хустинки, аби вона не похлинулася. Після нападу дитина відчуває сонливість і погано розбирається в навколишній ситуації. Потрібно дати дитині отямитись, викликати швидку допомогу за номером «103», заспокоїти та підбадьорити, залишатись з дитиною доки стан остаточно не відновиться.

Первинна профілактика епілепсії включає адекватне лікування захворювань, травм та станів, що можуть призвести до розвитку або клінічних проявів хвороби, уникнення факторів, що провокують порушення функцій центральної нервової системи: надмірного вживання алкоголю, впливу інших інтоксикацій, порушення режиму роботи, сну і відпочинку.