Артеріальна гіпотензія у хворих на гіпертонічну хворобу
Поширеність гіпертонічної хвороби в Україні визначається на високому рівні, зростає з віком, асоціюється з найбільш небезпечними кардіоваскулярними ускладненнями (інсульт, інфаркт міокарда) через незадовільний контроль артеріального тиску (АТ). Але існує небезпека виникнення епізодів низьких показників АТ на фоні антигіпертензивної терапії. Це підтверджено дослідженнями, які показали асоційоване з гіпотензією підвищення ризику розвитку інсульту. Оскільки лікування гіпертензивних хворих потребує систематичного безперервного приймання антигіпертензивних засобів, зростає ризик виникнення тривалих епізодів зниження АТ, що можуть погіршувати якість життя хворого.
У хворих на артеріальну гіпертензію з віком спостерігають збільшення кількості випадків артеріальної гіпотензії. В першу чергу це обумовлено епізодичною ортостатичною гіпотензією - раптовим зниженням або протягом перших хвилин після зміни положення тіла зниженням АТ; синкопальними станами - випадками тимчасової втрати свідомості, пов’язаними зі зниженням кровоплину у головному мозку; травматичними подіями; кардіоваскулярними ускладненнями. Скарги хворих на слабкість, яка супроводжує гіпотензію, можуть бути помилково розцінені як прояв захворювання серцево-судинної системи або супутніх коморбідних станів. Клінічні настанови не передбачають скринінг пацієнтів для діагностики гіпотензії. Тому актуальним і доцільним представляється оцінювання імовірних ризиків тривалої артеріальної гіпотензії у дорослих пацієнтів із гіпертонічною хворобою та факторів, з якими вона асоціюється.
Фахівці Запорізького державного медичного університету дослідили поширеність епізодів стійкої артеріальної гіпотензії у пацієнтів із гіпертонічною хворобою II–III стадій високого кардіоваскулярного ризику на тлі антигіпертензивної терапії (http://zmj.zsmu.edu.ua /article/view/244422/252754).
У дослідженні взяли участь 179 хворих у віці від 59,6 до 62,5 року (в середньому 61 рік). Чоловіки складали 57%. Діагноз гіпертонічної хвороби верифікували відповідно до національних стандартів діагностики та лікування артеріальної гіпертензії, враховуючи останні міжнародні рекомендації. Згідно з оновленими міжнародними рекомендаціями, АТ має здебільшого бути нижче ніж 140/90 мм рт. ст., а нижня межа встановлена лише для окремих когорт пацієнтів, зокрема для осіб із серцевою недостатністю, і тільки для офісного вимірювання АТ. Антигіпертензивну терапію здійснювали препаратами першої та другої лінії.
Проводили офісне вимірювання та амбулаторне моніторування артеріального тиску (АМАТ) з дотриманням методичних вимог фіксованого денно-нічного періоду аналізу результатів (АМАТ є сучасним методом верифікації артеріальної гіпертензії). Оцінювали артеріальну гіпотензію за результатами офісного вимірювання АТ (<110/70 мм рт. ст.) та АМАТ добових (< 100/60 мм рт. ст.), денних (<105/65 мм рт. ст.), нічних (<90/50 мм рт. ст.) годин.
Оцінювали дві стратегії досягнення цільового рівня АТ, що базувалися на даних АМАТ: «жорсткого» зниження АТ добових, денних, нічних годин (<125/75 мм рт. ст., 130/80 мм рт. ст., 110/65 мм рт. ст. відповідно) та «м’якого» зниження (<130/80 мм рт. ст., 135/85 мм рт. ст., 120/70 мм рт. ст. відповідно), враховуючи показники офісного вимірювання АТ.
Епізоди артеріальної гіпотензії реєстрували втричі частіше під час АМАТ, ніж офісного вимірювання АТ. Поширеність маскованої артеріальної гіпотензії зафіксована на рівні 63,6 %. Більшість епізодів стійкої артеріальної гіпотензії визначали вдень.
Привертає увагу підвищення ризику розвитку епізодів артеріальної гіпотензії у хворих з більш жорстким контролем АТ майже у 30 разів порівняно з групою хворих з менш істотним зниженням АТ, де ризик гіпотензії також підвищувався, але лише вдесятеро. Епізоди стійкої артеріальної гіпотензії мав кожен п’ятий хворий, який добре контролював АТ за менш жорстким алгоритмом, в той час як епізоди гіпотензії спостерігали майже у половини осіб з групи пацієнтів із більш жорстким контролем АТ. Жіноча стать мала вірогідний асоціативний зв’язок з епізодами артеріальної гіпотензії
Дослідники вважають за необхідне здійснення АМАТ у гіпертензивних хворих на тлі антигіпертензивного лікування для виявлення епізодів стійкої гіпотензії. Переконані, що застосування АМАТ дасть змогу не тільки верифікувати діагноз артеріальної гіпертензії, визначити її справжній характер, але й виявити епізоди стійкої артеріальної гіпотензії у хворих, які отримують антигіпертензивні засоби. Зосередження уваги на особах з епізодами стійкої гіпотензії за даними АМАТ сприятиме зниженню ризику розвитку травматичних і синкопальних подій. У групу ризику необхідно включити і хворих, які досягли цільового рівня АТ незалежно від режиму контролю тиску.
Дослідники заключили, що АМАТ має переваги над офісним вимірюванням АТ щодо виявлення епізодів стійкої артеріальної гіпотензії. Ризик виникнення гіпотензії зростає при більш жорсткому контролі АТ. Епізоди стійкої артеріальної гіпотензії асоціюються з жіночою статтю, залежать від індивідуальних циркадних ритмів.