3 лютого 1921 року, в селі Бабчинці Подільської губернії вибухнуло селянське повстання

Початком послужив курйозний, на перший погляд, привід – в одному з обійсть села співрпобітники окупаційної російської адміністрації конфіскували самогонний апарат. Але курйозним цей інцидент виглядає лише поза контекстом тогочасної ситуації. В умовах, коли гроші були знецінені, коли окупаційні продзагони вилучали у подільських селян все до останньої зернини, самогонний апарат був чи не єдиним засобом вберегти урожай і зберегти хоч якусь його цінність протягом якогось часу.

Тож, справжньою причиною повстання була антилюдська поведінка російських окупантів на подільських землях, тотальний економічний визиск селянства і терор проти всіх незгодних з порядками, принесеними з Півночі на багнетах.

Очолив повстання Федір Іванович Лозан - учасник Першої світової війни.

Селяни розганяли окупаційні адміністрації, роззброювали або знищували підрозділи ЧК.

Протягом 5 лютого 1921 року повстанці звільнили від більшовиків м. Ямпіль (контроль над містом тримали протягом 5 днів). Почалась панічна евакуація російської адміністрації Могилева-Подільського.
Повстанцями в Ямполі було видано низку наказів: про вільний обіг усіх грошей (за винятком совєтських), свободу торгівлі, відозви із закликом до повстання проти комуни. Було сформовано органи влади.
Але сили були нерівні...

7 лютого в наступ проти повстанців перейшли 66-й, 208-й, 209-й і 210-й полки, 35-та бригада 12-ї дивізії РККА.

10 лютого повстання було придушене, «ватажки повстання знищені», «вбито понад 300 бандитів», повністю спалили село Оленівку Могилівського повіту — 66-й полк 24-ї дивізії. У селах відбувалися виїзні засідання трибуналу, і учасників повстання привселюдно розстрілювали.