Всесвітній день безпеки пацієнтів - 17 вересня
На сімдесят другій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я у травні 2019 року усі 194 держави-члени ВООЗ, визнаючи безпеку пацієнтів одним із глобальних пріоритетів у галузі охорони здоров’я, схвалили пропозицію щодо започаткування Всесвітнього дня безпеки пацієнтів, який тепер відзначається щорічно 17 вересня. Цілями є підвищення обізнаності громадськості щодо проблем безпеки надання медичної допомоги і догляду у лікарняних закладах, ролі правильної діагностики у збереженні життя пацієнтів.
В Україні функціонує ґрунтовна система звітності з питань охорони здоров’я, обліку показників якості та ефективності медичних послуг. Однак у нормативних документах, що регламентують діяльність закладів охорони здоров’я, практично не приділено уваги питанням використання статистичних даних на користь пацієнтам та підвищення ефективності лікарняних закладів. Проаналізовано 266 записів у листах стаціонарного хворого (форма 003/o) з числа пацієнтів, які померли у міському клінічному закладі охорони здоров’я міста Києва у процесі отримання медичної допомоги, починаючи з 2014 по 2019 рік. Дані стаціонарної летальності аналізувались залежно від пори року, дня тижня, часу від початку госпіталізації, за часом доби, віком пацієнтів, станом у момент госпіталізації, наявності чи відсутності у них ускладнень основного захворювання, за термінами перебування у ЗОЗ.
Максимальна кількість пацієнтів померла у досліджуваному закладі охорони здоров’я у зимовий період 29,4%, мінімальна – навесні 17,7% за близьких значень цього показника влітку - 23,0% і восени - 22,6%. Найчастіше пацієнти під час отримання медичної допомоги помирали у неділю – 17,7%, можливо, через нестачу медичного персоналу, у п’ятницю – 16,9% імовірно через втому медичного персоналу. Летальність складала: у вівторок – 15,0%, не виключено, що через активну лікувально-діагностичну роботу і можливі медичні помилки при цьому, у понеділок – 14,2%, у суботу – 12,6%. Найнижчими показники летальності пацієнтів були у середу і четвер – 11,8%. Найбільша частка померлих пацієнтів у досліджуваному ЗОЗ залежно від часу доби припадає на період від 8 до 14 години – 33,2%, дещо нижчим є цей показник у післяобідню пору – 24,9%. Від 20 до 2 години рівень знижується до 20,4% з незначним зростанням у період від 2 до 8 години – 21,5%.
Більше половини пацієнтів у досліджуваному закладі (47,2%) помирали у віці від 30 до 50 років, тобто у найбільш працездатному віці. Молодий вік пацієнта не є приводом для надмірного оптимізму на сприятливий прогноз його перебування у ЗОЗ. Пацієнти у тяжкому та навіть задовільному стані потребують уваги не меншої, ніж пацієнти у вкрай тяжкому стані. Виявилось, що ускладнення основного захворювання у пацієнтів підвищують імовірність летальних наслідків більше ніж удвічі.
Понад 40% пацієнтів помирали у закладі охорони здоров’я у перший день госпіталізації, майже 80% померлих у ЗОЗ пацієнтів перебували на лікуванні до 7 днів. У середньому кількість ліжко-днів померлих пацієнтів була суттєво нижчою, ніж середня кількість ліжко-днів у цьому закладі загалом, яка в окремі роки коливалася від 9 до 10.
Паралельно з вивченням статистики летальності проведено анкетування 135 медичних працівників десяти закладів охорони здоров’я міст Києва, Житомира та Житомирської області з використанням створеної авторами статті анкети, яка містила 54 запитання та охоплювала безпекові і гігієнічні аспекти роботи медичного персоналу. Дані анкетування свідчать, що на формування умов праці персоналу закладів охорони здоров’я впливають біологічні, фізичні, хімічні чинники та високе фізичне і нервово-емоційне напруження. У поєднанні вони посилюють дію один одного і зумовлюють функціональне накопичення втоми у медичних працівників. Трудовий процес лікарів характеризується впливом комплексу несприятливих виробничих чинників психо-фізіологічної, біологічної, фізичної та хімічної природи, серед яких провідними є висока напруженість праці, зумовлена інтелектуальним та емоційним навантаженням, нераціональним режимом праці та відпочинку, а також дія біологічних чинників. Праця лікарів-хірургів характеризується високою напруженістю (клас 3.2), високою вірогідністю впливу інфекційних агентів (класи 3.3 та 4), шкідливим впливом фізичних виробничих чинників (клас 3.1), що за критеріями загальної гігієнічної оцінки умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності дозволяє віднести її до класу 3.3 («шкідливий») та класу 4 («небезпечний») відповідно. Такі умови праці не можуть не впливати на якість надання медичної допомоги та безпеку пацієнтів.
Дослідники дійшли висновку, що найбільш критичною порою року щодо стаціонарної летальності є зима, днями тижня – п’ятниця та, особливо, неділя, перша половина дня (від 8.00 до 14.00). Особливої уваги у перші 6 годин госпіталізації потребували пацієнти віком 30-50 років, які перебували у тяжкому стані та з ускладненнями основного захворювання.
Використання лікарняних даних є корисним для покращання якості та безпеки медичної допомоги і підвищення ефективності діяльності закладів охорони здоров’я.