Церемонія покладання квітів до пам’ятного знака «Жертвам ядерних катастроф»
26 квітня 2015 року відзначається один з найтрагічніших днів Світу – аварія на Чорнобильській АЕС. Четвертий енергоблок було знищено силою вибуху і в навколишнє середовище потрапила величезна кількість радіоактивних речовин. Вони розповсюдились за допомогою хмари, утвореної від палаючого реактора, на частину Європи, але найбільше потрапило на територію України.
Більш ніж 90 тисяч чоловік брали участь у ліквідації аварії, 115 тисяч мешканців 30-и кілометрової зони біля місця вибуху були евакуйовані. На жаль, велика кількість людей загинула від отриманої несумісної з життям дози радіації. Після аварії були зафіксовані випадки потворності народжених дітей, у рази погіршилось здоров’я населення, поширились онкологічні захворювання.
24 квітня 2015 в парку «Інтернаціоналістів» (вул. Вербицького,11) відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятного знака «Жертвам ядерних катастроф» на якій був присутній голова Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Сінцов Геннадій Львович, керівник апарату ДРДА Лелюк Роман Валерійович, отець Григорій Большаков, голови громадських чорнобильських організацій, учнівська молодь та мешканці району.
Геннадій Сінцов: «Слава тим героям, які дали життя усім українцям. Подія, що відбулася 29 років тому – велика трагедія. Але без тих людей, що пішли у саме пекло, однозначно усе було б набагато гірше. Я хочу вшанувати пам’ять тих, хто брав безпосередню участь у ліквідації ядерної аварії, і тих, хто загинув після сильного ураження радіацією».
Отець Григорій відслужив молебен за загиблими під час ліквідації наслідків аварії.
Страшна катастрофа має бути нагадуванням для усіх, а особливо для сильних світу цього, що людство може постраждати від своїх машин, різноманітних споруд. Вони хоч і незамінні, але несуть тиху, завуальовану загрозу. Потрібно залишатись пильним, намагатися вирішувати проблеми швидко та якісно, берегти природу, щоб вона берегла нас.
«Вивчення історії має допомогти нам краще розуміти сьогодення, а не повертати у минуле». Елізебет Костова. 