"ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ ЯКІ РОБЛЯТЬ НЕЗВИЧАЙНІ РЕЧІ"- найтанцююча пара Дарницького району, подружжя Соболєвих - Володимир Георгійович та Євгенія Данилівна

Сьогодні гостями нашої рубрики "ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ ЯКІ РОБЛЯТЬ НЕЗВИЧАЙНІ РЕЧІ"- є найтанцююча пара Дарницького району, яка все життя займається улюбленою спільною справою – хореографією. Це подружжя Соболєвих - Володимир Георгійович та Євгенія Данилівна.

У своїй роботі подружжя хореографів не вбачає нічого особливого, просто кажуть, що цим живуть, а ще вважають, що їхні вихованці найздібніші, найпрацьовитіші і найталановитіші.
Як і в житті, керівники танцювальних колективів все роблять удвох. Вони – і автори-постановники хореографічних номерів, і менеджери, і організатори гастролей.

"Ви познайомилися на роботі? Що саме об’єднало Вас, спільні інтереси, погляди на життя чи спільна професія?".

Володимир- Ми познайомились на гуртку хореографії при Університеті, де разом навчались. Балерина, яка навчала, помітила мою майбутню жінку, її здібності, і я побачив її на сцені. Саме тоді і закохався в Євгенію. Все сталось випадково і не випадково одночасно.

Євгенія - Вся річ у тому, що ми спілкувались одною мовою, мовою танцю, жестів, мистецтва. Ця мова більш глибока, ніжна та чутлива.

"Ви навчаєте хореографії юне покоління. Що найважче в роботі з дітьми у вашій сфері ?".

Євгенія - Наразі я працюю одразу на трьох роботах. Хореографічне училище, гуртки в 14 та 315 школі. Скажу вам чесно, я не відчуваю ніякої складності в роботі з дітьми. Отримую велике задоволення, коли вони самі помічають прогрес.

Одного разу був особливий випадок. Прийшла вже доросла дівчина, лікарі їй порекомендували танці. Всім відомий факт, що заняття хореографією покращують поставу, роблять хребет більш рухливим. В неї були проблеми зі спиною. Не дивлячись на те, що ми спеціалізуємось на навчанні дітей, ми її взяли до себе.

Вже через місяць кропіткої роботи цю дівчину не можна було впізнати. Не тільки стан її спини став краще, вона ще й стала більш рухливою, пластичною та життєрадісною.

Володимир - Нашу українську хореографію дуже цінують японці, китайці. В цих країнах хореографія, балет знаходяться на високому рівні. Вони дивуються який світ українських танців багатий, різнобарвний. До нас приїжджають із країн Африки, де талановита молодь може реалізувати свої вміння.

"Що саме цікавить іноземців в українському мистецтві ?".

Володимир - По-перше, уявіть собі, в Англії існує лише один театр опери та балету, в той час як в Україні їх шість. Симфонічних оркестрів у нас понад 20, в Австралії - жодного. В нас мистецтво розвивають саме люди, своїм бажанням займатися, підкорювати нові вершини.

Звісно, багатий спадок української культури приваблює іноземців з усього світу. Народні танці, фольклор, хор, наші театральні вистави. У нас є багато творчого простору, де б іноземці могли себе проявити. І цього простору так багато, що якщо не вийшло в одній сфері, то обов’язково знайдеться інша.

Українська культура приваблює своєю глибиною та різноманітністю, яка бере свій початок з давніх часів.

"Присвятивши все життя мистецтву, яку ціль ви переслідуєте насамперед ?".

Євгенія - Саме головне для нас, це не тільки зберегти здобутки культури, а насамперед передати той вогонь, ті емоції і цінність мистецтва хореографії молодому поколінню. Це дійсно унікально, що до наших днів збереглась культурна спадщина старої Європи, і що ми можемо спостерігати ці твори мистецтва хореографії і наразі. Але для того щоб це все залишилось, потрібні люди, які бажають продовжувати справу митців минулого покоління, щоб хтось міг передати той вогонь. І ми в свою чергу хочемо передати його, разом із всім досвідом, умінням у надійні руки.