Про застосування дезінфекційних засобів для обробки питної води в Україні та країнах Європейського Союзу

Недостатня кількість чистої питної води є загрозою для добробуту і здоров’я населення. В районах ведення бойових дій в Україні, на прифронтових територіях за відсутності централізованого постачання питна вода з доступних джерел часто потребує ефективного знезараження шляхом хімічної дезінфекції, що заснована на прямому додаванні в очищену воду дезінфекційних засобів. Аналіз основних підходів до оцінки ефективності та безпеки використання дезінфікуючих засобів для очищення питної води в Україні та країнах ЄС представлено у журналі «Військова медицина» (https://ujmm.org.ua/index.php/journal/article/view/507).

Відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», в Україні дозволено для знезараження питної води використовувати хлор, гіпохлорит натрію та кальцію, озон, діоксид хлору, оксидантний газ тощо. Водопровідну питну воду України та більшості країн ЄС хлорують, використовуючи цей метод в якості основного або в поєднанні з іншими методами. Серед хлорвміщуючих дезінфекційних засобів діоксид хлору вважається найефективнішим.

Згідно з вимогами Директиви 2020/2184/ЄС щодо води, призначеної для споживання людиною, та Регламенту (ЄС) №528/2012 держави-члени ЄС повинні гарантувати оцінку і чистоту хімікатів для обробки питної води. Гігієнічний сертифікат біоцидів (дезінфекційних засобів) для питної води є обов’язковим та свідчить про те, що представлений на оцінку продукт при використанні, відповідно до рекомендацій виробника, не впливає на здоров'я користувача та навколишнє середовище. Сертифікат видається на продукцію або серію продукції з однаковим або дуже близьким хімічним складом.

Після дезінфекції існує ризик забруднення питної води за мікробіологічними та/або хімічними показниками через утворення побічних продуктів дезінфекції. У всіх національних нормативних документах країн ЄС, згідно з Директивою 2020/2184/ЄС, якість питної води оцінюється за 7-ма показниками епідемічної безпеки; встановлено значення параметрів побічних продуктів дезінфекції. Однак, в національних нормативних документах деяких країн ЄС, як і в Україні, кількість показників епідемічної безпеки більша, в окремих країнах чинні додаткові або жорсткіші вимоги щодо вмісту в питній воді побічних продуктів дезінфекції. В Україні перелік хімічних речовин – побічних продуктів дезінфекції та їх нормативи не відповідають вимогам Директиви 2020/2184/ЄС, передусім через відсутність контролю вмісту речовини або відповідного нормативу. В Україні кількість побічних продуктів дезінфекції в питній воді залежить від якості вихідної води, передусім за показниками епідемічної безпеки та вмістом речовин, що є попередниками утворення побічних продуктів дезінфекції. Для мінімізації негативного впливу дезінфекційних засобів на якість питної води, виготовленої з поверхневої води, використовують в кожному конкретному випадку економічно- обґрунтовані підходи. В країнах ЄС з метою збільшення ефективності знезараження та мінімізації побічних продуктів дезінфекції використовують ефективніші методи (попереднє очищення поверхневої води від органічних речовин, сорбційне очищення, комбіноване використання різних методів дезінфекції), ніж в Україні, де використовуються найдешевші та традиційні підходи (обмеження доз дезінфекційних засобів, використання комбінації різних реагентів).

В країнах ЄС з метою оцінки ризиків негативного впливу дезінфекційних засобів проводиться оцінка їх основних характеристик. Зокрема, характеристику нестабільного під час зберігання діоксиду хлору, генерованого на місці використання, визначають за EN 12671:2016 «Chemicals used for treatment of water intended for human consumption – Chlorine dioxide generated in situ». В Україні затверджено подібний до європейського документ – ДСТУ EN 12671:2022 «Хімікати для обробки води, призначеної для споживання людиною», однак відсутня затверджена методика визначення ефективності дезінфекційних засобів для обробки питної води. Це ускладнює процес імплементації вимог Директиви 2020/2184/ЄС та Регламенту (ЄС) № 528/2012 в Україні. Відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» залишкові концентрації хімічних речовин, що надходять в питну воду в процесі її дезінфекції, не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи. У країнах ЄС використовують подібний підхід, однак є відмінності у величинах затверджених нормативів та місцях відбору проб.

Рівень дозволених залишкових кількостей дезінфекційних засобів (реагентів) в питній воді України та країн ЄС

Примітки: * згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10; ** за узагальненими даними згідно з документами країн ЄС щодо якості води, призначеної для споживання людиною.

Вимоги законодавства щодо порядку оцінки та застосування дезінфекційних засобів для питної води суттєво відрізняються в різних країнах ЄС, а в Україні не відповідають вимогам європейського законодавства. Імплементація вимог європейського законодавства в Україні потребує розробки порядку державної реєстрації дезінфекційних засобів для питної води та методики визначення їх ефективності, що базується на лабораторних випробуваннях, безпечності використання, зокрема в польових умовах