Про реформування сфери підтримки осіб з інвалідністю та осіб старшого віку в Україні

Нинішня система підтримки осіб з інвалідністю та осіб старшого віку в Україні сфокусована на інституційному догляді, що є застарілим підходом, який не враховує індивідуальних потреб людини та сучасних стандартів гідних умов життя. Перед особами, які перебувають в інтернатних закладах, постає багато проблем і труднощів, пов’язаних, зокрема, з порушенням їх прав на повагу до приватного життя, на захист від поводження, що принижує гідність особи. На сьогодні існує недостатність для таких осіб соціального житла, підтриманого проживання, транспортного забезпечення, отримання соціальних, психіатричних, реабілітаційних послуг. Особи з інвалідністю та люди старшого віку часто стикаються з упередженням і дискримінацією. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2024 року №1315-р розроблено Стратегію реформування психоневрологічних, інших інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за повнолітніми особами з інвалідністю та особами старшого віку до 2034 року.

Розроблення Стратегії відповідає зобов’язанням України в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, спирається на Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року. 

Стратегія передбачає реалізацію прав осіб, що належать до її цільових груп: осіб з інвалідністю та осіб старшого віку, які мають значні функціональні обмеження; ветеранів, які мають функціональні обмеження та інвалідність, пов’язані із збройною агресією; членів сімей осіб з інвалідністю та осіб старшого віку. Це означає реалізацію прав на участь у соціальному житті, на вибір нарівні з іншими людьми свого місця проживання, на звернення за захистом своїх прав і свобод, доступ до необхідної інформації та правничої допомоги без будь-яких обмежень і бар’єрів. Для цього планується докорінне реформування мережі психоневрологічних та інших інтернатних закладів, які надають послуги догляду та медичної допомоги особам з інвалідністю та особам старшого віку, передача відповідних функцій на рівень територіальних громад, забезпечення розвитку системи підтримки членів сімей таких осіб. 

Стратегія націлена на створення законодавчих та інституційних передумов для реалізації права осіб з інвалідністю та осіб старшого віку на незалежне життя, їх інтеграцію до територіальних громад; реформування довготривалого догляду шляхом відновлювання   навичок повсякденного життя; трансформацію моделі допомоги і підтримки на рівні територіальної громади, що сприятиме незалежному проживанню; поширення у суспільстві інформації щодо рівності всіх громадян у користуванні правами людини для подолання стигматизації, формування толерантного ставлення. 

Реалізація Стратегії здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, державних фондів та інших не заборонених законодавством джерел, коштів міжнародної допомоги. 

На першому етапі, у 2025-2027 роках, буде проведено аналіз передумов і причин, що перешкоджають повній реалізації прав осіб з інвалідністю та осіб старшого віку, аналіз та зміну законодавства з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, житлового законодавства. 

На другому етапі, у 2028-2030 році, - передбачено зміну системи фінансування послуг для осіб з інвалідністю та осіб старшого віку із забезпеченням реалізації їх прав на незалежне життя та інтеграцію до територіальної громади, розвиток соціальних послуг довготривалого догляду відповідно до міжнародних стандартів. 

На третьому етапі, у 2030-2034 році планується забезпечення безбар’єрного доступу осіб з інвалідністю та осіб старшого віку до необхідних їм освітніх, культурних, соціальних, правничих послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги без вилучення із звичного соціального оточення і зміни звичного способу життя, повноцінної участі в житті суспільства, можливості здобути професію, реалізувати свої знання, здібності та навички на ринку праці. 

Впровадження заходів Стратегії сприятиме професійній підготовці та розвитку навичок, адаптованих до потреб осіб з інвалідністю та осіб старшого віку, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, створенню відповідних робочих місць. 

До компетенції Міністерства охорони здоров’я України відносяться завдання аудиту доступності послуг в Україні, вивчення гендерних особливостей потреб цільових груп Стратегії; вивчення міжнародного досвіду щодо інституту недієздатності та опіки; підготовки відповідних змін вітчизняного законодавства; впровадження комунікаційних змін та адвокаційних цілей; створення інституційного механізму для впровадження Стратегії реформування психоневрологічних, інших інтернатних закладів та змін догляду за повнолітніми особами з інвалідністю та особами старшого віку до 2034 року із залученням цільових груп Стратегії та організацій, що представляють їх інтереси. Принципи міжнародної класифікації функціонування впроваджуватимуться у системи соціального захисту населення та охорони здоров’я.