Про Міжнародний день водних ресурсів – 22 березня

Водні ресурси в широкому розумінні – це всі води гідросфери, включаючи води океанів і морів, річок і озер, підземні води і льодовики. Загальний об’єм води на Землі є величезним, але головним чином це солоні води Світового океану. Прісна вода з мінералізацією до 1,0 г/дм3, яка підтримує життя на планеті, становить лише 2,5% від загальних водних ресурсів.

Прісна вода ціниться зараз як ніколи в історії. Її дефіцит збільшується разом із зміною клімату. За оцінками, до 2050 року 57% населення світу відчуватиме дефіцит води як мінімум один місяць на рік. Для використання прісної води встановлено планетарну межу – 4000 км3/рік.

Водна безпека – забезпечення сталого доступу до достатньої кількості води прийнятної якості для підтримання життя, засобів існування, добробуту та соціально-економічного розвитку, забезпечення захисту від водного забруднення та стихійних лих, пов’язаних з водою, збереження екосистем в умовах миру та політичної стабільності.

Україна здатна забезпечити дотримання основного показника водної безпеки. Станом на 2017 рік поверхневі та підземні водні ресурси країни становили в середньому: внутрішні - 55,1км3/рік; загальні: 175,3км3/ рік. Водозабезпеченість на одну людину становила для внутрішніх водних ресурсів 1246м3/рік/людину; загальних водних ресурсів – 3964м3/рік/людину. В середньому водозабезпеченість на одну людину в країні загальними водними ресурсами, які реально можуть використовуватися, перевищує 2500м3/рік/людину, що за індикатором водного стресу Фолькенмарк відповідає статусу «водні ресурси стабільні». Індикатор водного стресу дозволяє визначати рівень дефіциту водних ресурсів в певній країні на основі порогових значень. Якщо кількість відновлюваних водних ресурсів в країні на 1 людину менше 1700 м3/рік - країна відчуває водний стрес; менше 1000 м3/рік – дефіцит води; менше 500 м3/рік - абсолютний дефіцит води.

Водна сфера нашої держави рухається в руслі світових тенденцій водної політики шляхом приєднання до Конвенції про охорону транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року, Протоколу про воду та здоров’я, Конвенції про право несудноплавних видів використання міжнародних водотоків 1997 року, імплементації положень Водної рамкової директиви ЄС 2000 року в законодавчу базу та в практику водних відносин. У грудні 2022 року схвалена Водна стратегія України на період до 2050 року.

Директива Європейського парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики встановлює рамкові положення з досягнення країнами ЄС доброї якості води у водних об'єктах. Вона є основою для спільної політики Європейського Союзу у сфері водних ресурсів. Це базовий елемент європейських правил, що стосуються захисту поверхневих водних ресурсів: річок, водойм, перехідних та прибережних вод, а також підземних вод. Директива спрямована на запобігання та скорочення забруднення води, сприяння її сталому використанню, захисту довкілля, покращення стану водних екосистем (водноболотних угідь) та пом’якшення наслідків повеней та посухи.

Кількісна характеристика природних та штучних поверхневих водних об’єктів на території України

(Хільчевський В.К. Сучасна характеристика поверхневих водних об’єктів України: водотоки та водойми // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – 2021. № 1(59). - С. 17-27)

Примітка. * - Каховське водосховище не заповнене водою через підрив греблі російськими військами 6 червня 2023 року