Когнітивні та психологічні розлади після інсульту
Найважчим проявом патології судин головного мозку є інсульт, який у половині випадків виникає у людей, сповнених творчих сил. Кожний інсульт має свої відмінності, проте має певні типові неврологічні порушення, до яких можна віднести слабкість м’язів або параліч половини тіла, порушення чутливості або сприйняття, біль на паралізованій стороні тіла, порушення функції тазових органів, зору, ковтання, мовлення, когнітивних процесів.
Постінсультна депресія є одним із тяжких наслідків інсульту, який негативно впливає на особистість хворого і проявляється пригніченим настроєм; суттєвим зменшенням інтересу майже до всіх видів діяльності; значимими змінами ваги тіла або апетиту; безсонням або сонливістю; психомоторним збудженням або загальмованістю; слабкістю або втратою енергійності; почуттям нікчемності або неадекватно надмірної провини; нерішучістю або зниженою здатністю до концентрації уваги; а в тяжких випадках – нав’язливими думками про самогубство або смерть. Приблизно у третини всіх осіб, які перенесли інсульт, через деякий час після інсульту проявляються симптоми депресії. Найвища її частота може проявлятися протягом перших 3-6 місяців, іноді – через два роки після інсульту. Постінсультна депресія значно знижує мотивацію до одужання та погіршує результат реабілітаційної роботи. Наказом Міністерства охорони здоровʼя України від 27 червня 2023 року №1163 затверджено Стандарт медичної допомоги «Когнітивні та психологічні розлади після інсульту».
Постінсультна депресія пов’язана із погіршенням функціонального відновлення і когнітивних функцій, зростанням ризику смертності, інвалідності та зниженням соціальної активності. Хворих обстежують на наявність ознак постінсультної депресії на різних етапах надання медичної допомоги: під час перебування у гострому періоді, на стаціонарній реабілітації; перед випискою після реабілітації; під час вторинної профілактики; під час оцінювання стану здоров’я у лікарів загальної практики – сімейних лікарів. Пацієнтам, які перенесли інсульт, особам, що здійснюють догляд, надається інформація щодо симптомів депресії: пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення разом із іншими симптомами депресії - втрата ваги, безсоння, психомоторне збудження, відчуття втоми /знесилення, нікчемності, зниження концентрації, суїцидальні думки тривалістю два або більше тижнів. Раннє виявлення, діагностика і лікування постінсультної депресії сприяють поліпшеним результатам.
Пацієнти, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку, обстежуються також на прояви судинних когнітивних порушень на різних етапах надання медичної допомоги. Судинні когнітивні порушення вражають до 60% осіб, які перенесли інсульт, та пов’язані з гіршим відновленням і зниженням функцій у повсякденній діяльності. Вони охоплюють широкий спектр когнітивних розладів, від відносно легких до судинної деменції - найтяжчої форми судинних порушень. Постінсультна деменція, за оцінками, виникає у 26% пацієнтів з інсультом до трьох місяців і має негативний вплив на відновлення. Пацієнтам можуть знадобитися тривале постійне втручання і реабілітація.
Скринінг судинних когнітивних порушень виконують за допомогою Монреальського тесту оцінювання когнітивних функцій. Тест представляє собою швидкий інструмент для визначення помірної когнітивної дисфункції, за допомогою якого у пацієнта оцінюють увагу й концентрацію, виконавчі функції, пам’ять, мову, зорово-конструктивні навички, абстрактне мислення, рахунок і орієнтацію. Час виконання тесту – приблизно 10 хвилин Максимально можливий результат – 30 балів. Результат 26 балів і вище розглядається як норма. Діагноз судинних когнітивних порушень підтверджують за допомогою візуалізації головного мозку шляхом виконання комп’ютерної томографії або магнітно-резонансної томографії.
За результатами досліджень призначається відповідне лікування. Лікування артеріальної гіпертензії може уповільнити зниження когнітивної функції навіть за відсутності інсульту, тому його призначають усім пацієнтам із підвищеним артеріальним тиском, які або належать до групи високого ризику, або вже перенесли інсульт.
Реабілітаційні програми при судинних когнітивних порушеннях включають заходи тренування когнітивних навичок. Вибір стратегії залежить від здібності пацієнтів до навчання після інсульту. Якщо рівень когнітивних порушень досяг помірної стадії деменції, тобто коли пацієнт не може жити самостійно, організовують навчання осіб, які здійснюють догляд, на додаток до когнітивної реабілітації пацієнта. При когнітивних порушеннях, що охоплюють увагу, пам’ять і виконавчі функції, в якості додаткової терапії рекомендоване виконання аеробних вправ.
Відчуття пацієнтами втоми / знесилення після інсульту – це багатовимірний моторно- пізнавальний, емоційний і когнітивний стан, який виникає під час фізичної або розумової активності та зазвичай не минає після відпочинку. Він характеризується почуттям виснаження та змореності, браком енергії та відразою до зусиль. Такий стан може з’являтися як у гострому, так і у віддаленому періоді відновлення після інсульту, має негативний вплив на здатність хворих брати активну участь у реабілітації, що пов’язано з гіршими довгостроковими результатами лікування. Необхідно передбачити можливість постінсультної втоми та готувати пацієнтів, які пережили інсульт, та їхні родини до подолання втоми за допомогою оцінювання, навчання та втручань впродовж усього періоду відновлення після інсульту.
Індикатором якості надання медичної допомоги є наявність у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу пацієнтам із порушенням настрою, когнітивних функцій та відчуттям втоми після інсульту, клінічного маршруту пацієнта. Бажаний рівень значення індикатора: у 2024 році – 50%; у 2025 році – 90%; у 2026 році та в подальший період – 100%.