Інформація щодо надання матеріального забезпечення фізичній особі - підприємцю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у разі одночасної роботи такої особи за трудовим договором
Відповідно до роз’яснення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 29.04.2016 р. № 5.2-32-670, Лівобережна міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП повідомляє наступне.
У зв’язку із прийняттям Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24.12.2015 р. № 909, яким внесено зміни до Закону № 2464, з 1 січня 2016 року розмір єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.
Крім того, з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вилучені такі особи, як фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; громадяни України, які працюють за межами України (абзаци 2 та 4 частини першої статті 10 Закону № 2464).
Частиною першою та третьою статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.99 р. № 1105 (далі – Закон № 1105) визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
Слід зазначити, що статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії – робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102 1 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час. При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів таодержання прибутку. Виходячи з цього суб’єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що в свою чергу не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.
Враховуючи вищевикладене, нормами Закону № 1105 не передбачено надання фізичній особі – підприємцю, яка перебуває у трудових відносинах, матеріального забезпечення, як фізичній особі – підприємцю.
Отже, фізичним особам – підприємцям, які одночасно працюють у роботодавців на умовах трудового договору (контракту) допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах надається лише за основним місцем роботи та за сумісництвом.