3 квітня 1935 року народився Дарницький район, що має велику та героїчну історію дарничан, які вистояли в буремні роки другої світової війни, відбудували зруйноване лівобережжя та створили сучасне обличчя Дарниці.
Історія Дарниці сягає в глибину тисячоліть. Так, в межах Микільської слобідки, близько озера Святище, ще в IV-III тисячоліттях до н. е. існували неолітичні поселення, а в III-II тисячоліттях до н. е. тут проживали представники зарубецької культури.
Походження назви Дарниця достеменно не відоме, ймовірно від слова «дар». За версією дослідника А. Железного, назва поселення походить від назви річки Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» виражено словом «даріа» (Аму-Дар’я — Мати річка).
На землях, що належали київському Пустинно-Микільському монастиреві праворуч від залізниці, 1896 року виникло дачне селище Нова Дарниця (на відміну від Старої Дарниці — більш давньої частини). Там 43 людини взяли в оренду 80 ділянок площею близько 800 кв. сажнів кожна. З часом тут проклали 12 широких, прямих вулиць. На той час це була суха, здорова місцевість, з піщаним ґрунтом і чудовим великим лісом. 1897 забудовано 40 ділянок, 1898 — майже 60, цього ж року нарізали ще 80 ділянок. Сполучення з містом здійснювалося дачними поїздами. Купалися дачники або в купальнях, або в Дніпрі, до якого ходили спеціальні дачні поїзди. В селищі з’явилися церква св. Феодосія (зруйнована в 1950-х рр.), аптека, пошта, буфет, телефон, парк, залізничний театр тощо. За даними 1909 року, у селищі налічувалося 134 дачні ділянки. Зростання селища і побудова залізниці Київ—Полтава (введена в експлуатацію в 1902 році) привели до змін в залізничному господарстві. З 15 червня 1896 Дарниця Нова — пункт зупинки для поїздів. В 1900 році закінчено будівництво вокзалу, а в 1915 році дільниця ст. Дарниця — Київ ІІ стала залізничним вузлом.
У 1900 році на Дарниці завершили будівництво вокзалу. Фото з відкритих джерел
Перетворення Дарниці на великий промисловий район Києва відбулося в роки довоєнних п’ятирічок, коли було побудовано Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ), Рембазу № 7, завод «Вулкан» (Регенератно-гумовий завод), Хімфармзавод, Дарницький шовковий комбінат, комбінат штучного волокна, Лісохімкомбінат, Авторемзавод та інші підприємства, загалом — до 20. Напередодні другої світової війни в Старій та Новій Дарниці проживало 75—85 тис. жителів у 18 населених пунктах. В адміністративному відношенні вони до 1903 року входили до Чернігівської губернії. І тільки в 1923 році були включені до Броварського р-ну Київського округу. А в 1927 році їх остаточно приєднано до міста Києва.
У 1935 році утворено Дарницький район міста, до складу якого включено 18 населених пунктів лівобережжя. Під час другої світової війни Дарниця була повністю зруйнована. На київському лівобережжі існують Дарницький район, озеро Дарницьке, бульвар Дарницький, вулиця Ново-Дарницька, ДВРЗ, залізнична станція «Дарниця», станція метрополітену «Дарниця», Дарницький ринок.
На сьогоднішній день Дарницький район є одним із найбільших у місті Києві за чисельністю населення та площею території. Має площу 133,63 кв. км (16% території Києва). Чисельність офіційно зареєстрованого населення району на фактично становить 365 650 осіб.
Кордони сучасного Дарницького району у нинішньому вигляді були затверджені у 2001 році. Район межує з Голосіївським та Дніпровським районами Києва та Бориспільським районом Київської області.
До складу Дарницького району входять масиви — Харківський, Осокорки, Позняки, Нова Дарниця, Рембаза та Бортничі.
82 року потому, загарбник знову ступив на українську землю, знищуючи міста та вбиваючи дітей… Немає виправдання цій страшній агресії ворога проти людства! Тому ми будемо битися до останнього та обороняти кожний клаптик ношої Богом даної землі! Дарниця не здасться! Київ вистоїть! Україна переможе!
