Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Масові операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами» та потенційною «п’ятою колоною» у СРСР.

Більшовицькі лідери не змогли чітко окреслити ознаки «ворога», які протягом 1930-х рр. постійно змінювалися внаслідок тактичних політичних та економічних міркувань. Тому до радянських концтаборів направлялися нові соціальні й національні групи населення, частина громадян розстрілювалася.

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Громадяни писали доноси на колег, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Це були дуже важкі часи для Українського народу. Часи зневіри, відчаю, безнадії та величезних втрат. Але наш народ вистояв і спромігся вирватися з лап репресивної машини.

Ми повинні пам'ятати ці страшні події, ми мусимо докласти всіх зусиль, щоб наші нащадки також про них знали. Щоб вони розуміли наслідки і перешкоджали будь-яким проявам тоталітарного правління, таким як голодомори, депортації, політичні переслідування чи цькування за соціальними й іншими ознаками, і тим більше фізичне знищення людей.

Натомість, нинішня путінська росія, потворно наслідує усі ці ганебні методи, фактично вчиняючи геноцид Українського народу у ХХІ столітті на українських землях. На жаль, і нині сотні наших земляків перебувають у полоні агресора лише за прагнення бути вільною європейською нацією.

Така ситуація в Україні не лише поставила людство на межу глобальної гуманітарної катастрофи через можливий голод, спровокований руйнуванням рашистами нашої інфраструктури і логістичних комунікацій. Повіривши брехливим заявам підлої країни-терориста, світова спільнота дозволила знову підняти голову тоталітаризму та відчути свою перевагу над тими, кого вважає слабшим.

Сьогодні, Україна демонструє світові надзусилля у боротьбі проти вторгнення московської держави, вибиваючи окупанта з наших земель та виборюючи тим самим мир у всьому світі. Дякуючи нашим іноземним друзям і партнерам за підтримку у цій боротьбі, в одночас констатуємо, що допомогаючи Україні, вони насправді, сприяють збереженню та розвитку усіх держав та націй.

Схилимо голови і помолімося за вічний спокій тих, хто загинув унаслідок політичних репресій, а також за визволення та повернення додому сучасних в’язнів.

Вічна пам’ять загиблим, честь і слава живим героям!