Головна  →  Новини  →  15 липня 2019

Дарницька райдержадміністрація поновлює рубрику “ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ НЕЗВИЧАЙНІ РЕЧІ”

Дарницька райдержадміністрація поновлює рубрику “ЗВИЧАЙНІ ЛЮДИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ НЕЗВИЧАЙНІ РЕЧІ”

Сьогодні, у якості інтерв’юера ми пропонуємо вам дізнатись про одного дуже незвичайного та талановитого дарничанина.

Злобін Леонід Петрович, електромонтер 5-го розряду в центральній-відновлювальній службі. пропрацював у системі ЖКГ майже 65 років, ветеран праці, який і досі працює на своїй посаді.

Леоніде Петровичу, чому ви обрали саме цю роботу?

- Перш за все, мені сподобалась організація робіт, їх об’єм. Сподобалось все і відразу. Звісно, моя робота це суцільна рутина, але бувало багато ситуацій, коли потрібно було боротися із стресом. Наприклад, коли прориває бойлер. Стікає великий потік води, паніка, потрібні інструменти не завжди є під рукою, але все одно треба брати і робити, щоб не було ще більшої катастрофи. Пам’ятаю, коли великий потік води лив прямо на лице і я нічого не бачив, а ще й інструмент підвів. С першого разу не вийшло, я не знав що далі робити. Тоді я просто зробив те саме, і на другий раз я все-таки зміг зупинити потоп.

Я повністю розумію людей котрі скаржаться, панікують, але треба розуміти що не все завжди залежить від однієї особи або організації. Бувало так, що давали певну задачу, але як її виконати, коли немає обладнання, коштів - ніхто не казав. І тоді я починав придумувати якісь незвичайні виходи із ситуації. Модернізував старе обладнання, намагався підійти до проблеми креативно. І загалом - все вирішувалось завжди.

Ви людина, яка проробила багато років одразу в двох епохах. Скажіть, що для вас змінилось в роботі після Незалежності України?

- Добре пам’ятаю, як на початку 90-х років був повний колапс в роботі. Не було майже взагалі нічого. Нічим було працювати, а проблеми у людей були завжди. Потім, десь після 2 років все почало покращуватись, не стрімко, але все-таки відчутно.
Зараз, я дивуюсь що при такому стані економіці, цієї проклятої війни, браку бюджету, наша адміністрація все-таки знаходить шляхи розв'язання проблем. Я сам бачу як змінюється моя вулиця, новий сквер, фонтан.
Навіть страшно уявити, скільки ресурсів витрачається через війну. Я не сумніваюсь, що якщо б її не було — все було б значно краще.

Що б ви могли порекомендувати молодим спеціалістам, які планують піти на вашу роботу ?

- Це є болюча тема. На жаль, у сьогоднішньої молоді яку я навчав своєму ремеслу немає того бажання, мотивації яка була у мене і моїх однолітків коли я тільки почав працювати. Вони не уважні до деталей, розсіяні, не бажають слухати поради тих у кого є досвід. І мені дуже шкода від цього. Шкода, що мені понад 80 років, а я не бачу жодної людини який би я міг передати свої знання, досвід.
І саме через це я не маю змоги просто піти на пенсію, бо я відчуваю відповідальність перед людьми. Я закликаю молодь не боятися робітничих професій, тому що бути професіоналом в вузькій спеціальності - це дуже модно наразі.

Але знаєте, я все одно вірю у краще.Вірю що все буде добре у майбутньому як із моєю роботою, так і в Україні взагалі.

Перейти до спискуВерсiя для друку